А взагалі найвищою оцінкою випускників були почесні круглі «двісті». Рідної мови й української літератури богданівських дітей навчає заслужений учитель України Олена Ковальова.

Директор школи Сергій Бойчук (на знімку) розповідає славну історію закладу, який вивчив і виховав, крім двох міністрів освіти, цілу плеяду достойних професіоналів і який залишається однією із найуспішніших шкіл Знам’янського району та всієї Кіровоградської області. Приміром, у великій повазі серед місцевих жителів — депутат Верховної Ради двох скликань, міністр освіти та науки України часів Президента Віктора Ющенка, професор Станіслав Ніколаєнко. Нині він — ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України, вишу з першої вітчизняної рейтингової десятки. Популярний цей університет і серед випускників Богданівки.

«Нині там навчаються троє наших випускників, — розповідає Сергій Якимович. — Обидві цьогорічні медалістки Євгенія Довженко й Тетяна Чабан теж подають туди документи. Традиційно ж випускники обирають учительську професію і кропивницький педуніверситет. Або ж «життя у погонах» — після 9-го класу подають документи до військового коледжу, а далі — до вишу, оскільки місцева військова частина зі своїм буденним розпорядком і особливим ритмом у дітей перед очима змалечку...

Про виховання забули?

Чи важко сільським старшокласникам конкурувати з однолітками з великих міст, які звикли до інтернет-уроків під керівництвом репетиторів, до різних самоосвітніх методик? «Для випускників, націлених на результат ЗНО з конкретних предметів, онлайн-регламент навчання має навіть свої плюси, — каже Сергій Бойчук. — Дивіться, у них із 36 годин навчання математики — лише чотири. А тут школяр зосереджується на обраному предметі, точніше — на чотирьох обраних дисциплінах, і не розпорошує увагу на інше... Деякий час так навчатися можна. Але не постійно. На моє переконання, дистанційно фізику, хімію, математику добре засвоїти неможливо. Хоча б тому, що в нас, учителів, є можливість обирати серед десятка підручників один, черпати інформацію з різних джерел, а потім давати дітям найголовніше, логічно вибудовуючи свою систему інформування».

Крім того, навчання — це не єдине призначення школи. «У нинішніх умовах ми зовсім перестали говорити про інше її завдання — виховання дітей, підлітків, молодих людей, — нарікає співрозмовник. — Тому сподіваюся на пом’якшення карантинних заходів з вересня і на повноцінний діалог між учнем і вчителем у новому навчальному році».

Від інформатики до вишивання ікон

Серед тих, хто формує завтрашній порядок денний для Богданівської загальноосвітньої школи № 1, — вчителька історії, а також... трудового навчання та інформатики Оксана Трубіна (на знімку). Здавалося б, що спільного між інформатикою та історією? Насправді, дуже багато. Без цифрових технологій, без комп’ютера сьогодні взагалі неможливо отримувати максимум інформації з досліджуваного предмета. Тим паче такого монументального, як історія. А трудове навчання — це для душі. Хоча, як і належить добросовісній вчительці, додаткову професію Оксана Миколаївна опановувала окремо й відповідний диплом про завершення освіти має. Якщо зібрати до купи всі захоплення жінки — від тепличного господарства й садівництва до вишивання і «діамантової мозаїки», то стає зрозуміло: творча уява богданівських дітей розвивається під наглядом і керівництвом талановитої людини.

«Можливо, трудове навчання я обрала додатковим фахом ще й тому, що колишній директор школи, товариш і колега Василя Сухомлинського Іван Ткаченко також викладав цю дисципліну», — пояснює Оксана Миколаївна, котра за кілька років проживання в Богданівці стала серед місцевих своєю.

А нерозтрачена енергія вчительки, котра навчилася в домашніх умовах вирощувати ківі, хурму й ананаси, а в шкільних стінах захопила п’ятикласників ще й вишиванням картин бісером, говорить про те, що в майбутнього на Богданівку є плани.

Тим паче що ця сільська школа своїми академічними результатами й амбіціями звикла дивувати і не поступається місту вже давно. Відомий випадок: ще в шістдесятих роках минулого століття місцевий випускний клас у повному складі вступив до медичного вишу!

Кількасот дітей чекають на медика

На жаль, у самій Богданівці нині з медиками сутужно. 760 дітей шкільного й дошкільного віку чекають тут... на лікарів.

Сільський голова показує приїжджим будинок, де могли б розміститися з родинами лікар загальної практики — сімейної медицини і педіатр.

«Будинок гарний, на кожному поверсі по дві спальні, вітальня, санвузли, — рекламує житло Анатолій Іващук. — Десять років потрібно відпрацювати, потім будинок можна приватизувати. Кожному фахівцеві (на обидві актуальні вакансії) ми заплатимо підйомні — по 20 тисяч гривень, гарантуємо надбавку в розмірі посадового окладу...».

А поки що попитом у селі користується чергова дитяча лікарка (приїхала зі Знам’янки).

Насправді важко сказати, що буде через 20 років із селом на околиці Чорного лісу. Але життя тут рухається в правильному напрямку. І ті самі швейні машинки для школярів, куплені за преміальні (призовий фонд виграного конкурсу райдержадміністрації за проектом «Моє село через 20 років»), є підтвердженням того, що воно триває...

Кіровоградська область.

Фото Івана КОРЗУНА.