Навіть не посилаючись на лабораторні дослідження чи висновки експертів, практично кожна господиня дасть відповідь на це запитання. Якщо курочка їстиме пшеницю та кукурудзу, гулятиме по зеленій траві, шукатиме собі комашок, вона й нестиме найсмачніші яйця. А от в якості тих, що з птахофабрик, хоч вони і гарні на вигляд, дехто сумнівається: мовляв, хімії там забагато. Проте на користь останніх — завжди нижча ціна. І тут уже кожен розраховує не так на свої смаки і вимоги здорового харчування, як на можливості гаманця.

Для яєць завжди були характерні сезонні коливання цін. Як правило, влітку вони чи не найдешевші, а взимку вартість може удвічі-втричі й підскочити. Але цьогоріч «набрали висоту» ще до середини літа. Як повідомило Головне управління статистики у Хмельницькій області, серед продуктів, на які піднялися ціни у червні, першими у списку стоять саме яйця. Вони подорожчали на 2,6 відсотка.

У кожного виробника своя правда. І своя ціна

До того, що подорожчання не оминути, птахівники почали підводити ще з ранньої весни, наголошуючи: реалізаційні ціни стають нижчими від витрат на виробництво. Через комерційні таємниці та просто недомовки об’єктивність такої інформації складно оцінити, бо важко віриться в те, що потужні птахофабрики з величезними обсягами продукції працюють собі на збиток. Але те, що десятка яєць вже не знайдеш по 11—12 гривень, як це було рік тому, — факт.

Утім, тепер на ринку взагалі таких цін практично немає. Тож продукти птахівництва не виняток. А те, що у галузі є певні труднощі, то вони такі самі, як у всіх.

На Хмельниччині індекс обсягу сільськогосподарського виробництва за перше півріччя становив 97,7 відсотка. І, хоч як дивно, на падіння загального валу вплинули саме яйця. Адже істотно скоротила їхнє виробництво кам’янець-подільська птахофабрика «Авіс» — майже на 13 відсотків. Щоб були зрозуміліші масштаби — це мінус 59 мільйонів яєць.

В обласному агропромисловому департаменті пояснюють, це сталося через ускладнення під час карантину доступу до зовнішніх ринків. «Авіс» -один із найпотужніших постачальників не тільки в Україні, а й загалом у Європі. Його продукція розходилась по багатьох країнах, а епідемія перекрила ці шляхи.

Здавалося б, на українському покупцеві це не мало позначитись, бо пропозицій більш ніж достатньо. Але проблема в тому, що виробник хоче будь-яким чином перекривати свої втрати. І арифметика тут проста: менші обсяги — вищі ціни.

Як наслідок — торговельні мережі пропонують у розпал «яєчного сезону» товар по 19—22 гривні за десяток. Хоч виробники різні, проте відставати в ціноутворенні ніхто не хоче. У результаті картинка більше нагадує традиційні зимові цінники.

Тут мимоволі задумаєшся, на які цифри нам розраховувати холодної пори року?

Хоча з такими дорогими пропозиціями виступають аж ніяк не всі. В одній із торговельних мереж все-таки вдалося знайти яйця по 13 — 14 гривень за десяток. Та черги за ними не було. Чому ж покупець відмовляється від дешевого товару?

У конкуренцію вступає домашня чубатурка

Чутливішого барометра щодо загальної цінової політики на харчі, ніж бабусі, що торгують на базарі, годі й шукати. Останні тижні вони впевнено «тягнуть» яєчну ціну догори і вже просять по 35 гривень за десяток. Ще пару років тому такі вартості вважались в тріскучі морози рекордно високими. Тепер на них покупець особливо не нарікає — звик. Але й не хапає просто з рук доволі дорогий товар.

Чому продавчині дозволяють собі такі вольності з ціноутворенням? Бо знають: за якістю і смаком їхній товар ліпший від фабричного. Хоча і в цьому випадку споживач дуже часто не убезпечений від обману і змушений вірити лише на слово продавцю, ті, хто стежить за своїм харчуванням, намагаються купити саме домашній продукт.

А от поясненням, що утримування птиці стало недешевим, дорого обходяться корми, не варто сліпо довіряти. Адже вартості на більшість кормового зерна залишаються стабільними. До того ж в селах його мало хто купує — переважно отримують зерно як розрахунок за оренду паїв. Та й урожай зернових нинішнього року не передбачає різкого стрибка цін.

Розгадка дещо в іншому: кожен виробник, а сільська родина в цьому випадку теж ним є, хоче заробити якомога більше. Ну а вибір вже за кожним із нас: купуєш фабричні й дешевші, чи домашні й дорогі.

Корисно, але для гаманця надто помітно

Свою нішу на цьому ринку пробують зайняти і виробники екопродукції. ТОВ «Либідь К» із Старокостянтинівського району стало одним із перших не тільки на Хмельниччині, а й в країні, яке організувало органічну птахоферму. Відтоді займається цим вже десять років. Його засновниця Тетяна Яблонська зізнається, що на початку навіть не уявляла, з якими проблемами доведеться зіштовхнутись не тільки під час організації екологічного виробництва, а й у просуванні натуральної продукції на ринку.

До речі, ідея споживання саме таких продуктів народилася в родині. І лише потім вирішили перетворити її на бізнес. Почали з поголів’я у півтисячі курей, невеликого пташника та майже сотні гектарів орендованої землі, на якій вирощують так само екологічно чисті корми для своєї птиці. Згодом збільшили розміри птахоферми, але принципи її існування залишилися такі самі: чисті корми, максимум волі, сонця і свіжого повітря для птиці.

Всі ці чинники вплинули і на формування ціни. Вона з-поміж тих, що пропонує ринок, залишається однією з найвищих. У результаті й ажіотажу навколо цього товару немає.

Споживач не те, що не хоче їсти якісні харчі — часто просто не може дозволити собі таку розкіш. Тому, коли треба зробити вибір, то він буде на користь яєць від бабусі — нібито ті ж екологічні стандарти, а вартують трохи менше. Але значно більший відсоток покупців зупиняться на магазинному товарі — у ці дні він удвічі, а то і утричі дешевший від базарного.

На жаль, те, що добре, корисне для здоров’я і смачне, водночас залишається малодоступним. Стосується це не лише яєць, а і значної частини асортименту продукції тваринництва. Їмо не те, що хочемо, а переважно те, що можемо купити. І це шкодить не тільки споживачу, а й виробнику. Бо для чого дорогий і добрий товар, якщо його важко продати.

Хмельницька область.

Фото автора.