Це мешканець Ізяслава Петро Буджерак. Із сімдесяти прожитих років півстоліття присвятив Петро Григорович професійному бджільництву. Тому знає про бджіл майже все. Адже його величезний пасічницький досвід спирається ще й на ґрунтовні теоретичні знання.

Дитяче захоплення бджолами визначило подальшу долю юнака. Після закінчення школи вступив до технікуму, де опанував усі тонкощі практичного пасічникування. У 1970 році став працювати головним зоотехніком із бджільництва Ізяславського району. Як людина творча і спрагла нових знань продовжив освіту, закінчивши заочно факультет бджільництва Київської сільськогосподарської академії.

Діяльність молодого, грамотного та енергійного керівника була дуже результативною. Завдяки його організаторському таланту 1976 року район посів друге місце в Україні за валовим обсягом зібраного меду. У подальшому пасіки Ізяславщини за всіма показниками неодноразово ставали найкращими на Хмельниччині.

Незважаючи на поважний вік, Петро Григорович ще й досі пасічникує, доглядаючи декілька десятків бджолосімей.

Як людина доброзичлива і щира Петро Буджерак залучив до пасічникування десятки людей, яких вважає своїми учнями.

На запитання, з якими проблемами стикаються бджолярі Ізяславщини, добродій Петро назвав дві найголовніші. По-перше, не всі фермери дотримуються чинного законодавства й часто декотрі з них діють злочинно, обробляючи медоносні рослини під час цвітіння високотоксичними хімічними препаратами. Користолюбцям і невігласам байдуже, що їхні безграмотні дії спричиняють масове знищення робочих бджіл. Іноді з вини таких неуків гинуть цілі пасіки. Бджоляр, який постраждав від злочинної недбалості псевдофермерів, не завжди може притягнути їх до відповідальності. Дуже складно довести провину зловмисників. Тому матеріальні збитки від втрати пасіки найчастіше залишаються некомпенсованими.

Про моральну шкоду не варто й говорити.

Але є багато позитивних прикладів, коли фермери чи адміністрація господарства заздалегідь повідомляють бджолярів про дату і час хімічної обробки своїх рослин. До того ж використовують малотоксичні препарати. Так діють, зокрема, фермерське господарство «Дельтар», що належить Роману Ольховському із села Топори, й добре відома агрофірма «Агрос Віста».

Петро Буджерак переконаний: аграрії Ізяславщини повинні запозичувати досвід своїх передових колег з інших районів області. Взірцем можуть стати фермери сусідньої Білогірщини: встановивши дружні, партнерські відносини з пасічниками, вони ще й платять їм за сприяння в запилюванні бджолами ріпаку і соняшника. Адже врожайність названих і багатьох інших сільськогосподарських культур завдяки цьому зростає майже в півтора разу.

На переконання Петра Григоровича й більшості бджолярів району, сьогодні встановлена дуже низька, нічим не обґрунтована закупівельна ціна на мед. Якщо ситуація не зміниться на краще, пасічникування стане нерентабельним і може занепасти як важлива галузь сільського господарства.

Тернавка
Хмельницької області.