Мабуть, уже очевидно: пандемія коронавірусної інфекції затягується на невизначений час, що не може не вплинути на економіку країни і на забезпеченість робочими місцями та виживання в цих умовах мільйонів пересічних громадян.
У сільській місцевості, як завжди, вся надія — на підсобне господарство. У цьому твердо переконане подружжя Ірини та Олександра ЖУЇВ (на знімку) із Млинка Онуфріївського району. Завдяки невеликій сімейній фермі навіть за нинішньої нестабільності родина не втратила реального джерела доходів.
У той час як більшість сільських жителів уже відмовились від утримання худоби, Ірина та Олександр вірять у перспективність цієї справи. Розраховує подружжя лише на власні сили, бо нинішня державна політика розвитку малих ферм сприяє не дуже. А шкода. Це могло б забезпечити і зайнятість сільського населення, і його добробут, а в глобальних масштабах — і збереження села.
Ірина за освітою медик, понад десять років пропрацювала акушером у місцевій амбулаторії, потім — медсестрою в школі. Олександр трудився водієм, електриком, завгоспом у школі. Весь цей час вони також утримували птицю, свиней. А коли обзавелися корівкою, почала розростатися молочна міні-ферма. Нині на ній нараховуються 11 корів, 16 голів молодняка та ще одна ворона помічниця — кобила Ада.
До своїх корівок тут ставляться, як до членів сім’ї. І навіть коли поповнюють стадо, насамперед обирають за симпатією до тварини: чи до душі вона. Ірина жартує: «Найперше дивимось корівці в очі — якщо «наша», тоді розпитуємо про надої та все інше...»
«Люди перед Новорічними святами зазвичай купують собі й рідним обновки та подарунки, а ми взяли собі за традицію купувати корову», — продовжує тему Олександр.
Якщо ти сільський мешканець і хочеш нормально жити, то повинен працювати не покладаючи рук. Для родини Жуїв це вже перевірена аксіома. Займатись тваринництвом — справа нелегка, особливо якщо ще й з виробництвом молока. Тричі на день треба корів подоїти, вивести на пашу (якщо це не зимово-стійловий період), додатково забезпечити нічний раціон годівлі, почистити в сараях. І так щодня без вихідних.
Проте... У родині шкодують лише про те, що для такого підсобного господарства мають обмаль землі. Як працівники соціальної сфери свого часу отримали земельні ділянки по 1,7 га. Цього замало для такого поголів’я, тож із забезпеченням кормами виникають певні труднощі.
«Наше господарство, як немовля, — каже Ірина. — Більш як на дві-три години не залишиш». Тож особливо складно в напружену пору заготівлі кормів на зиму, хоч із цим і допомагає батько трактором на косовиці та перевезенні сіна. А лише його потрібно не менш як 2,5 тисячі тюків. А ще — жом, концкорми...
Раніше по господарству допомагали сини Сергій та Олександр. Нині вони вже стають на власний професійний шлях. Старший здобув освіту і працює в Онуфріївському відділенні поліції. Молодший щойно отримав ступінь бакалавра за спеціальністю «реабілітолог» і вступає у магістратуру. Тож зможе допомогти хіба що під час канікул.
«Ми розділили корів на дві групи — в кожній своя доярка, — усміхається господиня. — Одну дою я, другу — чоловік. Усіх корів ми доїмо вручну. Спробували було скористатись доїльним апаратом, та корови нас «не зрозуміли». Тож не стали далі експериментувати. Хоча, якщо в подальшому все-таки буде змога тримати корів, то дещо полегшувати свою працю треба».
На піку лактації сімейна ферма виробляє щодня сотні літрів молока. Та хоч це й цінний натуральний продукт власного виробництва, возити продавати його на ринок подружжя не в змозі фізично. Та й реалізовувати його в таких об’ємах нереально. Тому продають на переробку односельцям, які торгують молочними продуктами — сиром, вершками, сметаною тощо. Така співпраця влаштовує обидві сторони.
Пропозиція про співпрацю надходила подружжю навіть від відомої компанії «Данон». «Нам запропонували племінну тільну теличку, доїльний апарат, холодильну установку, допомогу в будівництві корівника, — розповідає Ірина. — Але закупівельну ціну на молоко давали невисоку, тому поки що від такої співпраці ми утримались».
У тому, що молочна галузь є перспективною, подружжя Жуїв не сумнівається. Адже якісні натуральні продукти знаходять дедалі більший попит у споживачів. І саме так і має бути — від цього залежить здоров’я нації. А якщо дрібних місцевих виробників і держава підтримає, то «оздоровиться» ще й її економіка.
Кіровоградська область.
Фото автора.
