Заступник директора з навчально-виховної роботи Малинської ЗОШ № 2 І—ІІІ ступенів Світлана ЯНКОВА (на знімку) за фахом — вчитель-філолог. А захопилась доволі незвичним і трудомістким заняттям — скрапбукінгом, тобто виготовленням листівок та альбомів.
— Своєї сучасної форми скрапбукінг набув у XVII столітті, — розповідає Світлана. — У 1826 році в Німеччині почали активно збирати вирізки з альбомів, оскільки вони стали друкуватися із зображеннями, гравюрами та літографіями. А справжній фурор викликала книжка Джона Пула під назвою «Manuscript Gleanings and Literary Scrapbook», в якій ішлося про різні способи творчо оформити вірші, записи тощо. Сам термін «скрапбукінг» з’явився у 1830-х роках.
— Із чого це захоплення розпочалося для вас?
— Якось побачила на одному із торговельних майданчиків гарний картон і вирубку (елементи декору). Замовила, що потрапило під руку, не дуже розуміючи, що з цим робити. От просто загорілася. І почала клеїти клеєм ПВА, чого робити точно не варто було. Але знання прийшли з часом і з практикою. Першу листівку я зробила для подружки Тетяни. Смішнюча така листівка, як я розумію нині, більше була схожа на витвір дитини з початкової школи. Але для мене то був шедевр. І почала я робити листівки рідним, кумам, друзям... Якось колега Наталя попросила зробити листівку на хрещення дитини. Це було перше «солідне» замовлення. Через деякий час у житті мені трапилася молода енергійна дівчинка Настя, котра створила групу з фото моїх робіт у соцмережі. Також я вчилася, знаходила в Інтернеті майстринь, просила проаналізувати мої твори.
— Як реалізовуєте задумане?
— Скрапбукінг — цікаве, але дуже недешеве захоплення. Для роботи потрібні дизайнерський папір, професійний клей, квіти, стрічки... Я познайомилася з українськими дизайнерами. Найяскравіша, вважаю, «зірка» — Женя Курдібановська з Харкова, яка створює цілі колекції з паперу. Вона — наша добра фея. Цього року, коли мені запропонували вести гурток зі скрапбукінгу, Євгенія прислала величезну посилку з папером для потреб гуртка абсолютно безплатно. І поповнює наші запаси регулярно. Ви би бачили моїх малят на заняттях! Їм цікаво, і я насолоджуюся, бо вчу їх того, що люблю сама.
— Знаю, що ваші роботи є і за кордоном...
— З часом я навчилася робити блокноти, альбоми для фото, настільні календарі, багато іншого. Вивчила імена світових дизайнерів паперу, орієнтуюся в американських, польських брендах. Знаю чи не всіх українських виробників таких речей, регулярно відвідую виставки, звідки привожу запаси «скарбів» для майбутніх витворів. Це стало частиною життя. Тато називає моє робоче місце вдома «заводом». Якщо створюється листівка чи блокнот, «завод» займає всю кімнату. Це дарує велику радість людям. Мої роботи є в багатьох куточках України і за кордоном. Це дуже гріє серце. Їх замовляли і просто для рідних, і для зірок шоу-бізнесу.
— А коли найчастіше працює ваш «завод»?
— Творю я переважно вночі, бо іншого часу нема. Завжди хвилююся. Ніколи не сідаю за роботу в поганому настрої. Чомусь вірю, що речі, зроблені на позитиві, заряджаються позитивом і передають його потім власникам.
Житомирська область.
Фото автора.
