Йому вже виповнилося 95 літ. Оскільки дідусь мешкав сам, то йому допомагали сусіди — Анатолій Лопатто (на знімку) і його дружина Любов Луценко. Нині ветеран мешкає в їхньому домі, бо не може обійтися без сторонньої допомоги.

Під час візиту в цю родину я дізнався, що сам Анатолій Валер’янович — колишній військовий льотчик і учасник бойових дій на території інших держав. Після служби оселився у Маріуполі, згодом — у Більманці.

Служба авіатора була складною та небезпечною. Читачі, звичайно, знають про китайсько-в’єтнамську війну 1979 року, та не всі пам’ятають про збройні зіткнення між військовими КНР і СРВ на кордоні цих держав у 1980—1988 роках. У 1984-му виник ще й прикордонний конфлікт. Останнє збройне зіткнення між країнами відбулося у березні 1988 року. Герой розповіді — учасник тих подій.

Після строкової служби у Збройних Силах Анатолій Лопатто закінчив військовий навчальний заклад, де здобув кваліфікацію оператора радіорозвідки. Наш земляк був членом екіпажу літака Ту-95 мрц (морський розвідник). У підпорядкуванні командира літака — помічник, штурман, бортінженер, а також кілька операторів. Загалом екіпаж складався з десятьох авіаторів. Літаки такого типу базувалися на Далекому Сході. У протистоянні КНР і СРВ наша авіація підтримувала в’єтнамські збройні сили. Літаки типу Ту (конструкції КБ А. М. Туполєва) пілоти називають далекобійниками, оскільки вони здатні долати дуже великі відстані.

Шість екіпажів Ту парами літали до В’єтнаму і назад без посадки. Потім доба відпочинку — і знову в політ. Літаки йшли над нейтральними водами. Особливо складно подолати було «горло» — Корейську протоку, адже коридор прольоту незначний — десять кілометрів. З усіх боків — китайські, японські, корейські й американські винищувачі. Нашим авіаторам треба було витримати усі провокації іноземних льотчиків.

Непроста була служба. Доводилося не лише виконувати завдання безпосереднього командування, а й виручати в’єтнамців.

Гвардії прапорщик запасу Анатолій Лопатто пригадав, що якось під час негоди на самохідній баржі відмовив двигун. В’єтнамські військові кораблі не могли відшукати у морських просторах те судно. Одна надія була на морські розвідники Ту-95.

Незважаючи на сильний вітер, зливу і низьку хмарність, льотчики вирішили, що полетить один екіпаж, а інший підстраховуватиме на землі.

— Наш політ завершився успішно, — розповів Анатолій Валер’янович, — знайшли баржу і навели туди кораблі. Судна взяли баржу на буксир і благополучно повернулися в порт.

Такими спогадами про службу в авіації поділився на наше прохання льотчик, який нині живе у глибинці.

Більмацький район
Запорізької області.

Фото автора.