Малокомплектну початкову школу Калинівки, що на Херсонщині, закрили ще чотири роки тому — не набиралося достатньої кількості учнів. Так вона й стояла пусткою. Та ось село ввійшло до Зеленопідської об’єднаної територіальної громади Каховського району області, а вже активісти ОТГ знайшли для будівлі освітнього закладу цікаве застосування. Її відремонтували, підвели водогін та перетворили на затишний куточок із власною кухнею, пральнею, санвузлом та їдальнею. Все це — для родин із дітьми, котрі опинилися у складних життєвих обставинах. Проект працює у рамках діяльності нового Центру інтегрованих послуг.

Тепер п’ять матусь та зо два десятка неповнолітніх ходять до школи, щоб випрати тут одяг, приготувати страви до смаку. А діти ще й граються та готують уроки — адже у їхній другій домівці для цього є і дидактичні матеріали, і настільні ігри. Вдома таких можливостей найчастіше немає.

«З-поміж постійних гостей — мати із шістьма дітками. Мешкають вони разом у крихітній хатині, де в одній кімнаті батьки, а в іншій — уся малеча. Дитячі ліжка стоять поруч, і більше нічого втиснути сюди просто неможливо. Навіть погратися ніде. А тут для них усі умови створили. Та й для матусь оновлений заклад — це школа соціальної адаптації. Адже до її відвідин вони не мали елементарних навичок користування такою звичною в нашому побуті річчю, як пральна машинка, не могли потішити близьких кулінарними шедеврами, бо їх просто ніде і ні з чого було готувати», — розповідає директор Центру інтегрованих послуг Оксана Закриницька.

Оновити інтер’єри та придбати нову побутову техніку коштувало понад сто тисяч гривень. Ці витрати розділили між собою ОТГ і громадська організація. Працюють тут лише двоє штатних фахівців, але цього вистачає: матусі й самі у своїй другій оселі господарюють упевнено. А от сам Центр інтегрованих послуг їх надає аж сімнадцять видів, включно із соціальною опікою над самотніми старенькими земляками. Раніше чимало їх було у віданні районних служб, але тепер усе перебрала на себе громада. І в Зеленопідській ОТГ не нарікають на «зайве навантаження». Адже люди свої — як їх без уваги та допомоги залишити?