Цьогоріч експедиція Інституту археології НАНУ, приміром, «націлилася» на чотириметровий курган, який раніше частково осипався під вагою трактора, і відкрив ознаки давніх поховань. Сподівання виправдалися: у земляній «добудові» до кургану виявили чотири поховання різних часів.

Вони датовані II—III тисячоліттям до нашої ери. Тому виробів з металу тут не знайшли — лише вироби з глини та кістяні наконечники стріл. Однак в одному з поховань епохи ранньої бронзи містилися останки дорослого чоловіка, поруч із яким були пофарбований посох із закругленим навершям, що дещо нагадував булаву. А також гарно відшліфований кам’яний молоток із дерев’яною ручкою. Артефакти були схожі на символи влади. Тому, за припущеннями науковців, вони відкрили могилу племінного вождя.

Для археологів Арабатка виявилася справжньою «скринею часу». Щойно її відкрили, і знахідки посипалися одна за одною: поховання сарматського воїна з мечем, загадкова могила чоловіка, якого в останню путь проводжали... качки. І ось тепер — вождь невідомого племені. А скільки ще таємниць приховують древні кургани, навряд чи хтось візьметься точно сказати.