Власне, останні ніхто не чіпав, але з них перестало капати.
Особисто я, щоб не замучила спрага, привіз дві пластикові ємності води із приміського села: набрав її там у колодязі. Інші бігали по воду до магазинів. «Міськводоканал» на той час вже оприлюднив адреси для підвезення технічної води, але попередив, що вона годиться лише для унітазів.
Вода у більшій частині сумських багатоповерхівок зникла не через масштабну аварію, а з цілком банальних причин. Комунальне підприємство Сумської міськради «Міськводоканал» нібито заборгувало компанії «Сумиобленерго», і та відімкнула від електроживлення два водозабори: Тополянський і Токарівський. Саме від цих основних свердловин і постачається вода до переважної більшості будинків.
«Сумиобленерго» про майбутню атаку, треба віддати йому належне, попереджало. 14 вересня чимало місцевих інформаційних джерел повідомили, що подачу струму «Міськводоканалу» можуть припинити через борг. Зазначалось, що «це крайній і вимушений крок, передбачений пунктом 7.5 «Правил роздрібного ринку електричної енергії».
Суму боргу у 5,5 млн грн в ефірі Суспільного телебачення Сумщини нібито озвучив відповідальний посадовець «Сумиобленерго» Владислав Кисіль, і після цього цифра почала «гуляти» в інфопросторі. Через її порівняну мізерність багато хто зі споживачів сприйняв можливість припинення водопостачання скептично, адже «Міськводоканал» — хронічний боржник «Сумиобленерго», і раніше його не відключали від електромережі навіть за удесятеро більші недоїмки. Однак вже через два дні сюжет із 5,5 млн грн із сайту «Суспільного» зник, а в інформаційному просторі Сум з’явилися зовсім інші цифри — на порядок вищі.
Виявилось, що «Міськводоканал» винен за електрику аж 41 млн грн, а йому, у свою чергу, споживачі заборгували за послугу майже 54 млн грн. 40 млн грн становлять борги населення, а серед підприємств найбільше завинило Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання — понад 17 млн грн.
Іншими словами, якби КП «Міськводоканал» працював як слід із боржниками, у нього вистачало б грошей і для розрахунків з енергетиками, і навіть на ремонт та придбання обладнання, і їх не довелося б канючити у міськради. Існує чимало цивілізованих способів розв’язання цієї проблеми — від технічних до юридичних, й інші водопостачальні підприємства ті способи успішно використовують. Однак у Сумах пішли іншим шляхом: не платять одні, а страждають інші. Можливо, так відбувається через те, що зарплата у КП «Міськводоканал» анітрохи не залежить від результатів господарювання, а вона у керівництва комунального підприємства міськради, до речі, чималенька.
Ближче до вечора 16 вересня вода в Сумах з’явилася: монополісти за участю міськради якось домовились щодо боргу, а над споживачами вирішили змилуватись. Але не над усіма: з’явилось повідомлення, що вночі «Міськводоканал» зупинить роботу Лучанського водозабору. Цього разу не через борги, а через аварію на насосній станції.
