Адже від райцентру Демидівка його відділяє більш як шість кілометрів бруківки, якою щодня змушені трястися ті, хто хоче сюди завітати, а також діти до опорної школи у село Вовковиї шкільним автобусом.

Дві дівчинки шкільного віку, яких зустріла неподалік дитячого майданчика, розповіли, що в їхньому селі тільки початкова школа, тож старших школярів підвозять шкільним автобусом до опорної школи. Кажуть, що в автобус без масок не пускають, але сидіти в ньому незручно — по троє на двох сидіннях. Але дівчатка готові й це перетерпіти, аби лише ходити до школи, спілкуватися зі своїми ровесниками, а не з комп’ютером. У школі їм подобається, цікаво, веселіше. Та ще й розповіли про сюрприз, що чекав на них. Там побудували просторий спортивний зал.

— Справді, першого вересня у Вовковиївській школі відкрили реконструйований спортивний зал, — підтвердив голова Демидівської РДА Василь Доманський. — Ця школа — одна з найстаріших у Демидівському районі, спортзал мав непривабливий вигляд, тож ми вирішили його реконструювати, щоб дітям тут було комфортно. Працювали все літо батьки учнів, вчителі, працівники школи. До виконання робіт долучилося Вовковиївське лісництво, за підтримки якого у школі діє шкільне лісництво. 120 тисяч гривень витрачено на будівельні матеріали, на 36 тисяч гривень придбано спортивного інвентаря.

...Найчастіше з’являються місцеві мешканці біля магазину. Тут, кажуть, можна купити все: від хліба до гвіздка, аби лиш гроші. Суботнього дня на другому поверсі магазину в невеличкій залі хтось скромно святкує хрестини — надають і таку послугу. Біля магазину поруч з авто припарковані і підвода, тракторець — їх водії виходять із закладу з великими пляшками квасу — спекотно.

На тракторці з причіпним інвентарем «рулює» малюк. Дали потішитись малому, доки тато Олександр про щось розмовляє з власником трактора, місцевим фермером. Батько представляє малюка — Матвійко Боришкевич, три роки (на знімку), каже, що синок тягнеться до техніки. Розповів, що він родом з Рогізного, але зараз із сім’єю мешкає у місті рівненських атомників Вараш. А сюди приїхав разом з батьком допомогти бабусі Ніні попорати город.

До речі, землею жителі Рогізного опікуються серйозно, бо з неї і живуть. Частину паїв передали в користування інвесторам — фірмі «Хавест-Агро» та іншим, мають за свої паї дивіденди. Але й собі залишили по шматку поля, де вирощують все необхідне для себе та для того, щоб утримувати живність. А для цього у багатьох дворах — тракторці, коні та підводи з сільськогосподарським реманентом... За якихось півгодини вулицею, нарахували, проїхало чотири трактори з різним причіпним інвентарем та шість підвод.

...А ось на автобусну зупинку підійшла жінка, представилась Раїсою. Вглядається в дорогу, сподіваючись, що допоки прийде рейсовий автобус (він аж через півтори години), зможе дістатися на попутках до Демидівки. Пояснила: у дев’ятирічної доньки ангіна, висока температура, місцева медичка написала список ліків, які можна придбати лише у Демидівці. Бо в селі немає ні аптеки, ні навіть аптечного кіоску. Нечасті авто не зупиняються, жінка помітно нервує, бо переживає за дитину: справа йде до вечора, тоді саме піднімається температура.

Намагаюся зв’язатися телефоном з головою Демидівської ОТГ Віктором Іщуком, щоб дізнатися, які перспективи мати бодай аптечний кіоск у селі у цей непростий час пандемії. Абонент не відповідав. Тож сподіваємось, що хоча б через газету він почує про цю проблему і вирішить її. Адже за професією Віктор Іщук лікар, до обрання головою ОТГ працював анестезіологом. Тому його не варто переконувати, як важливо, щоб у селі була можливість придбати медикаменти. Так вважають і мешканці громади, інтереси яких він представляє.

Рівне.

Фото автора.