Автор дилогії «Листи здалеку» Борис Кутовий під час зустрічі з дітьми у спелеосанаторії «Соляна симфонія».
У спелеосанаторії «Соляна симфонія» міста Соледар на Донеччині розпочалося лікування та реабілітація першої групи дітей з прифронтових територій, які виховуються у Парасковіївській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті № 40. Оздоровлення проводиться у рамках благодійного проекту письменника Бориса Кутового та Національної спілки журналістів України.
У соляній шахті на глибині 288 метрів рудника № 1/3 відбулася перша зустріч вихованців Парасковіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 40 з організаторами лікування та персоналом спелеосанаторію «Соляна симфонія».
Першими маленькими пацієнтами спелеосанаторію є 12 дітей — шість хлопчиків і шість дівчаток — із соціально незахищених родин, які мешкають у населених пунктах, наближених до зони ведення бойових дій. Їхні рідні домівки, розташовані у Зайцевому, Новолуганському, Миронівському та інших населених пунктах прифронтової зони, впродовж шести років, від самого 2014-го, потерпають від обстрілів російських окупантів. Позаду у діточок, які занадто рано подорослішали, — стреси й розлади здоров’я, спричинені війною. Тепер, завдяки багатьом небайдужим та милосердним людям, розпочато їхнє лікування та проходження реабілітаційних процедур.
У скам’янілих тунелях і штреках колишньої солевидобувної копальні для юних мешканців прифронтового Бахмутського району дивовижним було майже все. На місці, де сьогодні залягають величезні нашарування кам’яної солі, 250 мільйонів років тому плескалося море доісторичного пермського періоду. За мільйони років тут нашарувалися дев’ять гірничих пластів NaCl — солі, яка має поживну цінність і є затребуваною не лише в харчовій промисловості. Сіль, що залягає на Донеччині у гігантських обсягах, лікує чимало недуг, насамперед органів дихальної системи. А фізіотерапевтичні процедури й лікувально-оздоровчі заняття у соляних кімнатах, та й просто тривале вдихання животворних флюїдів підземелля, плюс ціла низка позитивних емоцій від культурно-розважальних заходів, концертів та вистав здатні творити справжні дива на шляху до зцілення юних пацієнтів.
— Про що ти мрієш? — запитую найменшого з дітей, восьмирічного Кірюшу.
— Про мир і подорожі, де можна побачити такі самі казкові замки, — розповідає хлопчик, показуючи на ілюстрацію з книжки «Листи здалеку», яку щойно подарував малюкові Борис Кутовий.
Шістнадцятирічна Аня мріє вивчитися на повара. Дівчина вже вміє готувати справжній український борщ із пампушками. А її рідний дім — у селищі Зайцевому, яке нині розділене війною навпіл... «Там страшно, неспокійно, там стріляють», — розповіла Аня.
Гуманітарний проект із допомоги дітям війни на сході став можливим завдяки благодійній реалізації книг дилогії «Листи здалеку», розпочатій у липні цього року Національною спілкою журналістів України та автором дилогії, журналістом, письменником Борисом Кутовим. Проект підтримують командувач Об’єднаних сил Збройних Сил України генерал-лейтенант Сергій Наєв, газета Верховної Ради України «Голос України» і державне підприємство «Артемсіль».
Автор дилогії «Листи здалеку» Борис Кутовий — ветеран бойових дій на сході України, журналіст, офіцер Командування об’єднаних сил Збройних Сил України. Він є керівником відомих культурних та гуманітарних проектів допомоги мирним мешканцям та дітям Донбасу «Допомога йде», «Допомога Схід», «Артперемир’я», «Подаруй дитині Донбасу книжку українською мовою».
Двотомник Бориса Кутового складається з двох концептуально пов’язаних між собою книг «Листи здалеку» та «Повість про Срібну флейту». Обидва твори написано у формі тематично пов’язаних між собою листів-оповідань, надісланих батьком з війни своєму синові. Реальне місце їх написання та філософський підтекст приховані за низкою історичних алегорій та містичних образів. В оповіданнях йдеться про незвичайні події, пригоди та зустрічі літературного героя. Книга адресована широкій читацькій аудиторії.
Сам автор книг Борис Кутовий зазначив: «Випробування, крізь які проходить сьогодні наша Україна, перевіряють кожного з нас. І насамперед — на небайдужість. Щохвилини. Щодня. Небайдужі — це ті, в кого живе серце. Це ті, хто стверджує перемогу життя своїми справами заради інших. То звертаюся до усіх: будемо разом! Бо тільки так щось зробимо. Бо тільки у єдності переможемо».
Донецька область.
Фото автора.
