У людей діяльних та ініціативних найчастіше буває так, що приватне життя зливається з громадським — і вже важко провести межу, де закінчуються власні турботи й починаються громадські. Саме так живе і працює депутат Корсунь-Шевченківської райради, що на Черкащині, вчитель фізики та астрономії першої міської школи Дмитро АНТОНОВ.
У вівторок Дмитро Володимирович повертається з уроків додому під вечір. Такий уже день: заняття, конспекти, бесіди з учнями... Ледь встигає повечеряти — і вітром несеться на своєму мопеді з Корсуня до ближнього села Петрушок. Там на нього чекає дев’ятикласник Михайло Гаврилюк. Талановитий хлопчина, перспективний юний науковець, Мишко займається на індивідуальній формі навчання. Він знає надскладні формули й осягає дивовижі Всесвіту, та інвалідний візок не дає йому змоги, як усім одноліткам, щоденно бігати до школи. Дмитро Володимирович приїздить до Мишка додому і допомагає йому опановувати фізико-математичні премудрості, відповідає на розумні питання свого вихованця, мотивує його працювати, думати, розвиватися.
Діти відчувають щирість. Для своїх учнів Дмитро Антонов, без перебільшень, є авторитетною людиною, яка завжди у бадьорому дусі та відмінній фізичній формі. У класі під час його уроків стоїть тиша, бо, по-перше, дітям цікаво, а по-друге, вони дуже поважають свого вчителя. Дехто з учнів навіть пробує, як «фізик», накачати м’язи і торує дорогу в тренажерний зал.
Дружню команду одинадцятикласників їхній класний керівник Дмитро Володимирович водить у походи. Разом варять на вогнищі козацьку кашу у великому казані, печуть картоплю та мають багато спільних тем для розмов. «Нещодавно ми вирушили пішки з Корсуня до села Виграєва, а це 32 кілометри в обидва боки! — захоплено розповідає вчитель. — Дорогою показував дітям місця, де гетьман Богдан Хмельницький виграв битву у коронного війська польського, де в наш час шанувальники історії проводили реконструкцію цього славетного бою. На природі ми пообідали, перепочили — і додому».
Такі прогулянки зазвичай відбуваються у форматі популярного нині плогінгу — це коли під час мандрівки її учасники не лише милуються краєвидами, а й прибирають на своєму маршруті (на знімку). Часто метою подорожей учнів з учителем стає розчищення джерелець чи зелена толока на берегах річки Рось. Екологічне дозвілля, переконаний педагог, робить дітей свідомішими: тепер вони не дозволять собі викинути папірця повз урну чи засмітити місце відпочинку. «Чистими мають бути ріки, джерела, справи і совість», — навчає Дмитро Антонов вихованців.
У Корсунь-Шевченківській міській ЗОШ № 1 Дмитро Антонов працює з 2002 року. Перед цим шість років був методистом у районному методкабінеті. Має також шестирічний досвід роботи у сільській школі. Про невелике мальовниче село Кошмак і тамтешніх учнів згадує з нотками ностальгії.
Треба сказати, що з повагою і теплом Дмитро Антонов відгукується про всіх своїх учнів. «Не діти прийшли у школу для мене, а я прийшов у школу для дітей, — каже він. — Тому й намагаюся осягнути внутрішній світ кожної дитини й навчити її розуміти, любити, цінувати життя і людей».
Така мудра життєва філософія передалась Дмитру Володимировичу від його педагогів і незаперечних авторитетів. Це Ніна Васильєва, котра свого часу викладала математику у корсунській школі № 4. Це його рідна бабуся Євгенія Бантус, яка все життя пропрацювала у спецшколі в Таганчі, а також бабусина сестра — відома корсунчанка, заслужений вчитель України Ніна Бантус.
Педагогічною стежиною крокує й вірний друг та кохана дружина Олександра Петрівна. Працює вчителькою зарубіжної літератури, асистенткою учителя в інклюзивному класі. А от їхній 21-річний син Богдан вирішив вивчати агрономію і вже опановує цей фах у магістратурі столичного університету біоресурсів і природокористування.
Батьки дали своєму єдиному синові цілковиту свободу у виборі професії. Адже пробувати себе у різних сферах, не стояти осторонь суспільно важливих подій — це життєва позиція Дмитра Антонова. Нині він активно займається депутатською роботою. Свою нинішню дебютну каденцію вважає неоціненним досвідом, іспитом на відповідальність, чесність і принциповість. «Не все так просто у діяльності депутата, як видається на перший погляд, — каже він. — Треба бути пильним, уважним, сумлінним. Треба занурюватися у кожне питання, глибоко вивчати його і, головне, за жодних обставин не відступати від власних життєвих цінностей та зуміти принести користь людям».
А після шкільного гамору та сесійних засідань Дмитро Антонович вирушає по душевну рівновагу у власні місця сили: до лісу чи на берег річки. Порибалити й поміркувати сам на сам із природою. Ще можна піти по гриби, хоча насправді у лісових мандрах він шукає не так добуток, як відповіді на свої запитання. Як реалізувати важливий соціальний проєкт? Як заохотити учнів вивчити найскладнішу тему в семестрі? Чим допомогти своїй 85-літній матусі Лідії Федорівні, аби осінь її життя була теплою і затишною?.. Безліч думок, гора турбот — тільки не про себе, а про родину, школу, місто, людей. Певне, це і є головне призначення і талант справжнього педагога та громадського діяча — думати і дбати про тих, хто повірив у тебе
Корсунь-Шевченківський Черкаської області.
Фото з архіву Д. Антонова.
