У перекладі на українську її презентували в райцентрі.
Хто автор цього видання? Як вдалося дізнатися про нього?
«Теплик — моє містечко» — така проста, але щира назва книжки, що повернулася в наш край через багато десятиліть. Нещодавно її презентували в бібліотеці райцентру Теплик. У перекладі на українську мову.
Книжка вийшла у світ у 1946 році. З друкарні в Буенос-Айресі тираж забрав її автор — Велв Черновецький.
Велв Черновецький народився і виріс у Теплику. Міг залишитися там на все життя. Але у 1922 році змушений був емігрувати.
На сторінках видання він розповів про єврейську громаду Теплика. Автор описує період на стику двох століть — XIX—XX, час ленінського перевороту.
За тисячі кілометрів, у чужій країні, серед чужих людей йому часто снився до болю дорогий серцю теплий Теплик. На відстані часу, на відстані географічній такі відчуття по-особливому загострюються. А водночас його навіть там лякали згадки про погроми, про смерть і плачі за безневинно вбитими євреями з його містечка.
Книжка писалася Черновецьким його рідною мовою — їдиш.
У 1971 році автор помер. Видання могло назавжди залишитися незнаним на його малій батьківщині.
Однак у цієї книжки щаслива доля.
Вінничанин Леонід Трахтенберг — один із тих, чиїм старанням видання повернулося на батьківщину. Точніше кажучи, його копія, в пере-кладі на українську.
Трахтенберг — член правління Вінницького обласного товариства єврейської мови та культури, директор музею Голокосту у Вінниці. Він розповів, що у 2008 році гостював у своїх батьків в Ізраїлі. «Якось ми йшли з батьком по вулиці і він звернув мою увагу на чоловіка, який підстригав кущі зеленої огорожі, — розповідає пан Леонід. — Чоловіка звали Семен Мазус. Його батьки походили з Теплика. Це він дізнався про книжку Черновецького. Йому зателефонував знайомий і сказав, що натрапив у бібліотеці Єрусалима на видання про Теплик. Воно було на їдиш».
Як стверджує співрозмовник, Мазус знав цю мову. В Єрусалимі проживає його донька. Він поїхав до неї і вони вдвох у бібліотеці перефотографували сторінки цього видання.
Далі почалася історія з перекладом на російську. Цю нелегку справу взяла на себе ще одна тепличанка — Маня Вінник, яка теж проживає в Ізраїлі. Загалом до перекладу долучилися майже 20 осіб.
Тоді ж в Ізраїлі Мазус передав Трахтенбергу частину вже перекладених аркушів книжки. Знайшлася робота для наукового редактора. Бо знання їдиш не у всіх перекладачів були однакові. Науковим редактором у титрах книжки значиться Анатолій Кержнер. Раніше він працював у Криму директором Центру юдаїстики Таврійського національного університету імені Вернадського.
Трахтенберг вирішив зробити ще один переклад, уже українською. Звернувся з проханням до місцевої письменницької організації. Роботу виконала Людмила Любацька.
— Коли пан Леонід прийшов до нас і розповів історію книжки про Теплик, я одразу вирішив: будемо друкувати, — згадує голова обласної письменницької організації Вадим Вітковський. — Редагував книжку Михайло Каменюк. Написав передмову з хвилюючою розповіддю про незвичну історію цього видання.
Книжка «Теплик — моє містечко» побачила світ завдяки видавничому дому «Моя Вінниччина». Її ввели в перелік літератури, що фінансується коштом обласного бюджету.
— Спогади Велва Черновецького, відтворені ним на папері в уже зрілому віці, ґрунтуються на дитячих враженнях і навряд чи можуть вважатися історичним документом, — казав під час презентації Михайло Каменюк (на знімку стоїть у центрі). — Але виклад фактів істориками без живих вражень видається зовсім сухим. Це пам’ять про минуле конкретної людини у конкретній ситуації. Хто буде читати, не зможе не звернути увагу на мову, стиль опису подій. Читається легко, з цікавістю, побут єврейської громади Теплика оживає перед тобою, ніби на екрані... Так старанням багатьох небайдужих людей книжка «Теплик — моє містечко» збагатила історію нашого Подільського краю.
Сто примірників видання передали до Теплицької районної бібліотеки.
Вінницька область.
Фото надано автором.
