Відклав, зверніть увагу, на невизначений строк! Адже внесені в законодавство України зміни, якими в країні вводиться так званий ринок землі, не тільки мають антиконституційний характер, а й, що найнебезпечніше, спрямовані проти державності й громадян як власників землі!

Як бачимо, історія нічому не вчить, і досвід — син помилок важкий, теж не завжди застерігає. Я постійно моніторю й аналізую ситуацію з питань сільського господарства і в області, і по Україні.

Говорячи про реформу в агропромисловому комплексі, потрібно чітко розуміти, що починати дискусію без залучення істориків і демографів, політологів і культурологів, психологів і екологів, економістів і технократів — це чергова «кампанійщина». Головне, що потрібно врахувати: первинність соціальних і екологічних факторів стосовно економічних. Саме їх світова наука ставить на перше місце.

Розвал галузі (особливо в останні роки) характеризується «зношуванням» людського капіталу, занепадом духу, розчаруванням, втратою перспектив і різкою депопуляцією в сільській місцевості. Село потрібно відновлювати, а це можливо тільки в тому разі, якщо воно не буде експлуатованим.

Потрібно розуміти, наскільки непрості часи чекають на нас після скасування мораторію на продаж землі. Боротьба буде жорсткою та безкомпромісною. Вільний ринок посилить аграрне рейдерство. Крім того, відсутність суворих правових і регуляторних гарантій (а поки що жодних законів і нормативних актів, необхідних для грамотного запуску ринку землі, не прийнято) зробить ринок уразливим перед потужними гравцями, поглибить корупцію і нерівність.

Ще раз хочу привернути увагу до критичної ситуації, викликаної безпрецедентною посухою. Фермери Бессарабії опинилися на межі банкрутства, багато хто доведений до розпачу. Ситуація критична не тільки для аграріїв, а й для всього регіону, адже саме фермерські господарства є бюджетоутворюючими практично у всіх сільських громадах. Без податкових надходжень працівники соціальної сфери просто залишаться без зарплат і соціальних виплат. Водночас обіцяна державою компенсація й навіть більше того — Державна програма фінансової допомоги аграріям так і залишилися обіцянками. Аграрії Одеської області як і раніше не одержали ні державної підтримки, ні відповіді.

Як би за таких обставин не дійти до латино-американської моделі аграрного латифундизму! Адже в Латинській Америці саме питання володіння сільськогосподарськими землями завжди мотивували народ на протестні рухи. Крім того, аналіз ситуації призводить до невтішного висновку, що в системі аграрних перетворень в Україні діє своєрідна матриця, яка відтворює феодалізм у різних його формах.

Надворі вже жовтень, а багатьох курчат восени, схоже, ми не дорахуємося.

Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ, народний депутат України третього, шостого, сьомого скликань.