Як повідомляє сайт ПЦУ, Предстоятель Православної Церкви Кіпру Архієпископ Нової Юстиніани і всього Кіпру Хризостом II у суботу, 24 жовтня, під час синодальної спільної Божественної літургії у монастирі Богородиці Хрісоррогіатісса, що у м. Пафос, вперше під час Великого входу пом’янув у Диптиху ім’я Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія як Предстоятеля автокефальної Православної Церкви України.

«Таким чином, Кіпрська Церква, яка є однією з найдавніших Помісних Церков, визнана автокефальною на ІІІ Вселенському соборі, та 10-та за місцем у Диптиху, доєдналася до визнання Томосу про автокефалію Православної Церкви України та стала четвертою Церквою, яка визнає Помісну ПЦУ — після Вселенського Патріархату, Церкви Греції та Олександрійського Патріархату», — йдеться у повідомленні.

Згадування імені Митрополита Епіфанія у Диптиху фактично означає, що Кіпрська Церква визнала ПЦУ.

«Архієпископ Хризостом ІІ — знаний і дуже авторитетний ієрарх, богослов та церковний вчений. Його авторитет заснований не лише на тому, що він є Предстоятелем. Низка його виступів та дій у ключових питаннях життя сучасного православного світу це підтверджують. Його позиція завжди має глибоке обґрунтування, є послідовною та продуманою. Тому сьогоднішня подія — це не щось спонтанне або вчинене під впливом емоцій, обставин чи осіб. Це плід тривалого процесу, роздумів, консультацій», — зазначив на своїй сторінці у Фейсбуці заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ, професор Київської православної богословської академії Євстратій Зоря.

Митрополит Епіфаній у недільній проповіді наголосив: «Ще на початку року я говорив про те, що ми чекаємо, що визнання з боку інших Помісних Церков продовжаться. На жаль, пандемія вплинула і на церковне життя, бо всі Помісні Церкви зіткнулися з новими викликами, які негайно треба було долати, а тому всі інші справи були відкладені. І через те, що майже рік минув від того часу, коли з нами увійшов у спілкування Олександрійський Патріархат, і після цього процес визнання ніби призупинився, — зазвучали голоси, що визнань нібито більше і не буде. Але ми бачимо, що сама дійсність відкидає ці голоси сумнівів як безпідставні. І хоча часу минуло більше, ніж нам би очевидно хотілося, але те, у чому ми були твердо переконані, здійснилося — процес визнання триває».

Він також додав «ми не маємо і не повинні мати жодного сумніву в тому, що скільки би він (процес. — Ред.) не вимагав часу, але він завершиться повним визнанням від усіх Помісних Церков, в тому числі й тієї, яка найбільше зараз перешкоджає його успіху. Адже на боці Української Церкви — правда, канонічний порядок і церковна традиція. Тому як ми досягли отримання Томосу, хоча безліч було голосів тих, хто казав, що цього ніколи не станеться — так само Православна Церква України досягне і встановлення молитовного та євхаристійного спілкування з усіма Помісними Церквами».