У селі Довгий Войнилів Калуського району діє фермерське господарство «Полицький», що спеціалізується на вирощуванні високорослої лохини, або ж чорниці канадської. Плантацію не дуже звичної для краю культури заклав переселенець із Криму Микола Полицький (на знімку).

Із Криму — на Прикарпаття

На пагорбі під лісом плантація лохини цієї пори року особливо приваблива: кущі мають вогняно-червоне забарвлення. Листочки виблискують на сонці. Видно, що про рослини дбають. Як доказ — система крапельного поливу в кожному ряду, насосна станція, штучна водойма.

«Мої батьки родом із сусіднього Рожнятівського району. Переселися до Криму в шістдесятих роках минулого століття. Я із дружиною та двома доньками жив у Первомайському. Займався фасуванням та реалізацією меду. Перебралися на

Прикарпаття із сім’єю на початку березня 2014-го. Винайняли в Калуші квартиру», — розповідає Микола Полицький.

Десь друзі підказували, та й сам зацікавився технологією культивування канадської чорниці, яка відрізняється від дикоростучої низькорослої лохини висотою куща. Ягода примхлива, потребує поливу та сонячного світла, схилу, щоб краще сходила зайва вода після опадів, адже ґрунти тут глеїсті. Знайшов таку вільну ділянку на узліссі в Довгому Войнилові.

П’ятнадцять гектарів земель запасу сільської ради новостворене фермерське господарство «Полицький» узяло в оренду на 49 років. На чотирьох гектарах Микола заклав ягідник, а решту використовує як ріллю.

«У Криму я мав достатньо потужне підприємство, а довелося продати за безцінь. Виручені кошти вкладав у новостворене господарство. Викопав водойму, спорудив невеличку хатинку, щоб жити безпосередньо на полі, проклав туди електролінію та облаштував 500 метрів дороги», — каже фермер.

Майбутнє громади, то спільна справа

«Село у 2016 році ввійшло до Верхнянської ОТГ. Громада заснована однією із перших у країні. Та за весь час не бачив, щоб керівники нашої ОТГ мали критерії розвитку, дбали про залучення інвестицій, створення робочих місць. Ставити підписи та освоювати державні субвенції недостатньо, тим паче, що завдяки реформі місцевого самоврядування перші об’єднані громади отримали великі повноваження та кошти на їх виконання. Та й недержавні фонди допомагали. Мало бути просто «хорошим хлопцем», одягати вишиванку на свята — лідерські якості потрібні. Я про це не раз казав відкрито», — акцентує Микола Полицький.

Фермер зазначає, що місцева влада мала би підтримувати розвиток підприємництва в селах, адже за цим — робочі місця. Та багатьом якось байдуже — зарплата й так «іде».

Втім, корисні починання знаходять підтримку в селі. Приміром, громада Довгого Войнилова двічі перемагала в «бюджеті участі» ОТГ. Один із проектів — ліквідація сміттєзвалища, якраз поруч із ФГ «Полицький».

«Хочемо разом із громадою облагородити цю ділянку біля лісу, щоб і для місцевих було комфортніше, та й туристи приїжджали б. Природа тут чудова. От дивує, що навпроти знову хтось викинув непотріб. А далі, за мішком-другим — і нове сміттєзвалище виникне... Свої будинки, присадиби селяни чепурять, особливо перед святами. А те, що вигребли — десь у виярки чи й просто, як ніхто не бачить, обабіч дороги викидають», розмірковує Микола.

Великі надії фермер покладає на вибори до місцевих органів влади. Сподівається на переформатування апарату ОТГ. Адже ініціативних людей у громаді достатньо, не всі виїхали на заробітки. Та й тут, удома, не варто прогинатися під «дикими капіталістами» десь на заводах у Калуші чи Івано-Франківську за мізерну платню.

«Пропоную розвивати власний бізнес, вирощувати, приміром, ягоди, ту ж лохину. Адже через кілька років навіть невелика правильно закладена плантація дасть непоганий прибуток. На гурт ягоди  приймають по 140 гривень за кілограм, а вроздріб можна реалізувати й по 200 гривень.

Фермерське господарство пропонує спеціальний ґрунт і саджанці лохини різних сортів у десятилітрових горщиках. Такі розвинені кущі дають урожай уже через рік. А ще тут пропонують технологічний супровід: від посадки — до догляду за кущами.

«Лохина вимагає ретельного дотримання рекомендацій. Зате тішить результат тих, хто вже заклав свої ягідники. Через три-чотири роки із десяти соток вдається отримувати пристойний урожай  ягід. Можна вирощувати й жимолость, малину, ожину. Місцева влада мала би підтримати такі бізнес-проекти, допомогти зі стартовим капіталом для молодих сімей чи пенсіонерів. Усе це окупиться добробутом громади. Це справжні інвестиції в розвиток, а не просто декларації», — наголошує фермер.

Як той будяк

За п’ять років Микола Полицький уклав у розвиток господарства майже п’ять мільйонів гривень. За обласною програмою розвитку садівництва отримав 400 тисяч гривень та ще 200 тисяч — державного фінансування. Тобто компенсується зовсім незначна частина витрат.

У селі вважають, що фермерське господарство — винятково власна справа підприємця. Хоча, на думку Миколи, це спільний із державою, громадою бізнес — через сплату податків, зарплат. Це взаємозалежність — з часом тут додатково з’явиться до двох десятків робочих місць.

«Нині бізнес фактично на нулі. Виручає реалізація підрощених саджанців. Держава мала би цінувати людей, які ризикують вкладати в агровиробництво власні кошти. А я наполегливий, як той будяк, що виживає за будь-яких умов. Маю намір закласти лохину ще на п’яти гектарах», — каже співрозмовник.

Потрібні не безповоротні фінансові вливання, а лише сприяння, довготермінові кредити, дієва державна програма відшкодування банківських ставок. Важлива стабільність. Щоб знати, що інвестуєш недаремно.

«Я не олігарх. Але були б ресурси — ще вкладав і розвивався... Я не заточений на політику, але бентежить занепад економіки, попри декларативні заяви високих чиновників. Ще й коронавірус вимітає всі запаси. Об’єднаній Європі також не до нас. На цьому наголошую повсякчас. Пропоную усім долучатися до праці на землі. Не вкладати зароблене за кордоном у паркани чи квартири в місті. Бо можлива ситуація, що наша країна виявиться закритою для виїздів на заробітки, а треба за щось жити. Зараз варто бити в дзвони, а не тоді, коли наставатиме гаплик. Якщо так далі піде, працездатні люди виїдуть за кордон чи в міста, а на нашій землі свій бізнес розвиватимуть підприємливі іноземці з неблизьких азійських країн», — підсумовує фермер.