Ольга Козловська із Сарн усе життя працювала економістом, але садівництво та городництво завжди були для неї заняттям до душі. Ось що розповіла:

— Я вирощую всю городину, яку тільки можливо, і майже весь рік. Моя сім’я із задоволенням ласує свіжим салатом, руколою, шпинатом та іншою зеленню з ранньої весни до пізньої осені (саджаю в декілька етапів). Також полюбляємо кукурудзу, яка теж росте до пізньої осені.

Вирощувати все своє навчили мене батьки. На кожному дереві у нас було по декілька сортів яблук чи груш. А секрет один — гарно доглядати за городиною та садком з весни до осені.

Я за чистий урожай, тому відходів городництва та садівництва не палимо і не викидаємо. Всі відходи йдуть на компост і через два роки стають чудовим натуральним добривом для рослин.

Цей рік — урожайний. Вродило все: від зелені до картоплі. Перець виріс завдовжки 17—18 см і вагою 300—400 грамів. Дуже гарний урожай слив, яблук, із задоволенням ласували своїми персиками, черешнями та виноградом. Плодами, яких вдосталь, радо ділюся з сусідами та друзями. Також полюбляємо смачні гарбузи та їх насіння. Цьогоріч у нас виріс гарбуз окружністю 2 м 10 см і діаметром 70 см (на знімку). Підняти його ми змогли лише втрьох, — ділиться Ольга Георгіївна.

Про величезний буряк, який виріс у селі Кричильськ Сарненського району, повідала Оксана МІРОШНИЧЕНКО:

— У нас велика родина, тримаємо багато худоби. Тому мої батьки Валентин Михайлович та Ольга Павлівна вже давно вирощують різноманітну городину: картоплю, кукурудзу, буряки — і червоні, й кормові, моркву, капусту, цибулю та інше.

Здебільшого споживаємо все своє з городу, овочів не купуємо, а іноді навіть продаємо. Як потрібно працювати на городі, що та коли висаджувати, моїх батьків вчили їхні, тобто мої дідусі та бабусі. Вони казали, що з ранньої весни земля любить труд. Якихось особливих секретів у нас немає. Але мій тато вважає: «Головне — до землі йти з хорошим настроєм».

Цьогоріч ранньою весною, коли ми посіяли буряки, здавалося, що вони зовсім не вродять. Зійшли не всі й поросли дуже рідко. Але батьки вирішили залишити: мовляв, що виросте, те й буде. Буряк не переорали, разів чотири літом сапали, доглядали. Він сидів у землі аж півроку: з квітня до кінця вересня, навіть початку жовтня. І ось який виріс (на знімку)! Буряк — кормовий, тому піде на споживання домашнім тваринам. Ми тримаємо коня і корову.

Загалом цей рік можна назвати врожайним, хоча й не було багато дощів. Добре виросли цибуля, капуста, картоплі багато зібрали і, звичайно, буряків.

Альона КРИСТИНСЬКА проживає в Ремчицях Сарненського району, де працює в сільській школі. Але, крім роботи, ще знаходить час на догляд за власним городом.

— Сіяти та вирощувати городину мене привчила ще з дитинства мама. У народні прикмети ми особливо не віримо, бо, як казала моя бабуся, у Бога всі дні однакові. Головне — гарно удобрити поле. Крім того, все залежить від врожайності року.

Цей рік у нас був, дяка Богу, врожайний. Ось і виросла така величенька морквинка (на знімку). Поки що ми її не з’їли — шкода. Хай ще полежить, — розповідає господиня.

Сарни Рівненської області.

Фото надали автори сюжетів.