Хлібороби Полтавщини завершили сівбу озимих культур першими в нашій державі. Загалом в області під урожай наступного року посіяно 238,1 тисячі гектарів озимини. Зокрема, 225 тис. га головного полтавського хліба, яким тут здавна вважають озиму пшеницю, 8,6 тис. га ячменю, 4,1 тис. га жита й 6,5 тис. га ріпаку. Однак ні такими показниками, ні згаданою першістю хлібороби краю воліють не вихвалятися. І не лише тому, що нинішні реалії привчили їх оцінювати зроблене й підбивати підсумки господарювання вже тоді, коли вирощене та зібране збіжжя продали й отримали за нього кошти...

Із домашнім завданням упоралися, але найвищий бал за нього навряд чи отримають

Спершу впадає в око те, що йдеться не тільки про сумлінну працю механізаторів, агрономів і, власне, всіх, хто забезпечив довгоочікуване «озеленення» полів після вражаючих картин, які «намалювала» чергова тривала посуха. Будемо відвертими: домашнє завдання на осінню сівбу й цього разу вони отримали досить скромне. Адже досвідчені сівачі добре пам’ятають, як від них вимагали кинути насіння озимих культур у полтавські чорноземи на майже вдвічі більшій площі...

Неважко здогадатися, що останніми роками озимий клин постійно скорочувався, вивільняючи місце для прибутковіших культур, насамперед кукурудзи та соняшнику, які сіють навесні. Тож у департаменті агропромислового розвитку ОДА чи не найбільшим досягненням цьогорічного осіннього засіву називають «призупинення» тенденції до зменшення площ озимини. При цьому констатують: посіяли її стільки, скільки запланували. Хоча деякі керівники сільгосппідприємств регіону та фермери, особливо молодші, спершу взагалі відмовлялися кидати зерно у пересушений ґрунт.

Бо, мовляв, у такій «пустелі» годі чекати сходів. Натомість рахувати доведеться одні лиш збитки, а навесні знову мережити ті самі поля сівалками... Однак старші й досвідченіші колеги переконували подібних скептиків у тому, що ігнорувати головну хліборобську заповідь не варто й за того передпосівного форс-мажору. Сіяти все одно треба! Навіть якщо параметри ґрунту, передовсім за зволоженістю, й строки висіву не збігаються з викладеними у підручниках із агрономії канонами. Кліматичні зміни внесли до тієї «класики жанру» істотні корективи.

А новітні народні прикмети підказують: покладене навіть у майже скам’янілий від неймовірної спеки чорнозем зерно прокинеться й оживе після благодатних, нехай і запізнілих, осінніх дощів. І неодмінно віддячить хліборобам за їхні старання, надії та сподівання. Вкотре підтвердила це золоте правило й нинішня осінь. Адже в області, за даними профільного департаменту ОДА, озима пшениця на 85 відсотках засіяних площ дала дружні сходи й перебуває в хорошому та задовільному стані. Все те видно навіть, як то кажуть, неозброєним оком, коли проїжджаєш біля зазеленілих полів.

Королева полів знову домінуватиме

Однак важко не помітити й іншого. Того, що приховано за цифрами наведеної вище осінньої «посівної» статистики. А вона свідчить про те, що загальна структура посівних площ у наступному врожайному сезоні на Полтавщині практично не зміниться. Тож у ній знову домінуватимуть найбільш виснажливі для тамтешніх родючих чорноземів культури — кукурудза та соняшник. А качаниста, під яку за сумною традицією останніх років у регіоні резервують найбільші площі, що суперечить уже не тільки законам агрономії, а й здоровому глузду, залишатиметься головною зерновою культурою. На її «королівські» позиції, з усього видно, не вплинуло навіть цьогорічне різке зниження врожайності через посушливе літо.

За таких обставин, певно, не зайве згадати цьогорічні досить сумні «зернові» реалії для багатьох аграріїв краю, котрі за звичкою робили ставку на Її Величність Кукурудзу. Та водночас поставити не лише подібним «щасливчикам навпаки» зовсім не риторичні запитання: чи навчать чогось такі гіркі уроки наших ловців прибутків? І чи спонукають їх до раціональнішого, науково обґрунтованого господарювання на землі? Адже саме нестача продуктивного тепла, часті й різкі перепади температур навесні, погана вологозабезпеченість, ґрунтові й повітряні посухи, пилові бурі влітку негативно вплинули на цьогорічну врожайність основних сільськогосподарських культур.

Про істотний недобір збіжжя промовисто свідчить та ж таки статистика. Наприкінці жовтня аграрії Полтавщини упорали пізні сільськогосподарські культури на площі понад 600 тисяч гектарів. При цьому загалом було зібрано три мільйони тонн зерна. В тому ужинку частка ранніх зернових і зернобобових сягнула 1,4 мільйона тонн. Тож середня врожайність зернових становила 45,7 центнера з гектара. У порівнянні з минулим роком вона знизилася на 14,5 ц/га, тобто майже на чверть! Найскромнішим виявився ужинок у південних районах області — Кобеляцькому і Кременчуцькому — із середньою врожайністю відповідно 36,6 та 36,9 центнера з гектара. Найвагомішим — у Миргородському та Зіньківському районах, де з одного гектара мали по 56 і 54,9 центнера зерна.

Сільгоспвиробники регіону вже завершили збирання соняшнику, намолотивши понад мільйон тонн цієї також стратегічної для них культури. Однак такої «круглої» та загалом справної цифри вдалося досягти тільки за рахунок збільшення (!) й без того надмірних площ посіву. Адже середня врожайність соняшнику також виявилася на 2,2 центнера нижчою за минулорічну. Викопавши цукрові буряки фактично на третині площ, аграрії області зафіксували зменшення їхньої середньої врожайності у порівнянні з тією, що була у 2019 році, на 13 тонн із гектара. З тих солодких коренів на переробних підприємствах краю вже виробили понад 40 тисяч тонн цукру, та їхня істотна «усушка» ще на полях не може не позначитися на вартості солодкого піску й, відповідно, на гаманцях споживачів.

Природні чи рукотворні аномалії?

Отже, зменшення валового збору врожаю в області відбулося майже за всіма сільськогосподарськими культурами. Приємним винятком стали ячмінь, жито й горох, які, за спостереженнями фахівців, таки знайшли «шпаринку» в посушливому періоді й ефективно використали прохолодну весняну погоду та рясні травневі дощі (тоді в різних районах Полтавщини випали дві-три місячні норми опадів). Однак саме ці культури більшість аграріїв краю продовжують фактично ігнорувати. Тож, скажімо, жито хлібопекарі області не перший рік докуповують у Білорусі. Дійшло до того, що чимало власників і керівників сільгосппідприємств відмовляються вже й від гороху, бо, мовляв, за нього дають низьку ціну... Хоча він був і залишається справжньою «фабрикою» для продукування необхідних ґрунту поживних речовин та найкращим попередником для озимої пшениці.

Однак більшість аграріїв продовжують «молитися» на кукурудзу. Навіть тоді, коли при цій молитві доводиться вже не тільки набивати синці та гулі, а й розбивати лоба... Міркуйте самі. Цьогоріч найбільші площі в області знову зайняла качаниста. Під неї відвели 666 тисяч гектарів. Тобто частка королеви полів у загальній структурі посівних площ сягнула 39 відсотків! Але під час її висіву та проростання сходів панувала прохолодна погода. Середньодобові температури повітря та ґрунту тоді не перевищували відповідно 10—12 і 6—8 градусів. Тому на більшості площ отримали зріджені та нерівномірні сходи. Подекуди кукурудзу довелося навіть пересівати. Не менш складними для неї виявилися погодні умови й під час вегетації. Тривала посуха, за свідченнями науковців і агрономічних служб, дошкуляла качанистій із середини періоду вегетативного розвитку до початку наливу зерна.

Подібні стреси не могли, звісно, не позначитися на врожайності культури, яку аграрії вважали найбільш прибутковою для себе. Натомість під час обстежень полів фахівцями в регіоні було виявлено 1,5 тисячі гектарів площ зернової кукурудзи, на яких рослини взагалі не сформували продуктивний урожай, а на багатьох полях він сягав від 5 до 20 центнерів із гектара. Саме біля таких полів народився сумний жарт, який побутує серед значної частини сільгоспвиробників Полтавщини. Мовляв, у цьому році сіяли кукурудзу, а косити довелося... очерет. Себто безплідні стебла. Сьогодні качанисту в регіоні продовжують збирати. Та різниця у показниках її середньої врожайності вражає навіть досвідчених землеробів. У чотирьох південних районах області — Кременчуцькому, Кобеляцькому, Козельщинському та Глобинському — вона коливається від мізерних 15 до майже 34 центнерів із гектара.

А саме в цих районах було зосереджено 12 відсотків посівних площ згаданої більш ніж стратегічної зернової культури. Водночас на іншому «полюсі» області, де небесна канцелярія виявилася щедрішою на дощі, середня врожайність кукурудзи виходить досить пристойною — від 78,7 центнера з гектара в Зіньківському до 85,5 ц/га в Гадяцькому районах. Але такі результати, звісно, не можуть компенсувати загальні втрати. Дещо підсолоджує гірку пігулку аграріям ціна вирощеного за такого форс-мажору, яка в умовах істотного зменшення валу, звісно, підвищилася й на зерно кукурудзи. Та коли продавати майже нічого, насамперед малим фермерам і сільгосппідприємствам, то навіть підвищення вартості збіжжя не врятує від потенційного банкрутства...

Надто з огляду на те, що в департаменті агропромислового розвитку ОДА очікують валовий збір кукурудзи в регіоні на рівні 3,3 мільйона тонн. У порівнянні з торішнім ужинком цей показник буде меншим аж на 1,3 млн тонн! Тож замість минулорічних 6 мільйонів тонн зерна нинішнього року сільгоспвиробники області покладуть в усі можливі засіки не більш як 4,7 млн тонн. Неважко здогадатись, як це позначиться на їхньому самопочутті та фінансовому благополуччі.

Фінансової панацеї від усіх бід немає, та уникнути зайвих ризиків удасться тільки з опертям на науку

Та якщо топ-менеджери агрохолдингів і великих компаній, господарств говорять про недоотримання прибутків (чи таки надприбутків?), то чимало фермерів і дрібних господарів уже волають про наближення до катастрофічної для них межі. Адже повертати кредити, отримані на посівну та збиральну кампанії під майбутній урожай, який «злизали» бездощів’я й інші природні катаклізми, треба вже сьогодні. Як і розраховуватися з селянами за оренду їхніх земельних паїв?!

За таких обставин без підтримки держави згаданим найвразливішим категоріям сільгоспвиробників просто не обійтися. Вочевидь, мусять підставити своє плече, а не підніжку, й приватні структури, зацікавлені в тому, щоб їхні позичальники, покупці ресурсів і техніки вижили, залишилися платоспроможними. Бо обібрати їх, як то кажуть, до нитки, зокрема й через судові позови та претензії, сьогодні найлегше. А кого кредитуватимеш завтра, через два чи п’ять років? Надто з огляду на те, що агрохолдинги твоїх кредитів і позичок не потребують...

Зрештою, фахівці департаменту агропромислового розвитку вже виїжджали у 25 господарств області, які постраждали від посухи найбільше. Там були обстежені згадані «добиті» площі й надані консультації господарям стосовно складання актів про втрату врожайності та списання посівів. Тож є надія, що саме такі акти стануть вагомим аргументом для пролонгації термінів розрахунків за отримані аграріями матеріальні ресурси під урожай нинішнього року. За словами директора департаменту Сергія Фролова, тривають консультації з деякими постачальниками тих ресурсів, які також виявляють розуміння особливостей нинішньої ситуації й погоджуються на певні компроміси.

За таких обставин особливої ваги набуває й безпосередня фінансова підтримка сільгоспвиробників державою за відповідними програмами. На сьогодні понад три сотні сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств Полтавщини отримали її на загальну суму майже 30 мільйонів гривень. Досить важливими для них стають також зміни до Податкового кодексу стосовно збереження податкового кредиту при списанні посівних площ. Водночас спеціалісти профільного департаменту ОДА почали консультації зі страховими компаніями й аграріями краю про розширення застрахованих від ризиків виробництва площ. З урахуванням того, що з наступного року держава обіцяє запровадити часткову компенсацію страхових внесків.

А сільгоспвиробникам області для мінімізації наслідків подібних до цьогорічного форс-мажорів фахівці департаменту й полтавські науковці наполегливо радять запроваджувати волого- та енергозберігаючі технології обробітку ґрунту, обирати посухостійкі сорти зернових та інших культур, відновлювати зрошувальні системи, не забувати про сівозміни з уникненням панування монокультур на кшталт кукурудзи. Адже гіркий досвід нинішнього року вкотре довів, що навіть королева полів не є фінансовою панацеєю від усіх бід... Не кажучи вже про неузгодженість її панування з головними постулатами агрономії. Тож лише господарювання з опертям на науку й уникненням нещадної експлуатації полтавських чорноземів і, власне, природних ресурсів у гонитві за надприбутками спроможне примножити і родючу силу землі, й статки тих, хто засіває її зерном для майбутнього врожаю.

Полтавська область.

Фото автора.