Про це йшлося під час слухань на тему «Реформування вищої юридичної освіти в Україні: проблеми і перспективи», що відбулися в парламентському Комітеті з питань освіти, науки та інновацій. Дискусію присвятили обговоренню проекту Концепції розвитку юридичної освіти.

Пандемія коронавірусу і тут внесла свої корективи: обговорення відбувалося у форматі відеоконференції. Відкрив слухання Перший заступник Голови Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук Руслан Стефанчук (на знімку).

«Епідемія вносить корективи в порядок проведення низки заходів на рівні Верховної Ради, — визнав він. — На превеликий жаль, ми змушені переносити низку парламентських слухань, які присвячені надзвичайно важливим питанням, пов’язаним з реформою судоустрою, з іншими важливими проблемами, але я дуже радий, що бодай на комітеті маємо таку форму спілкування». Обговорити перспективи юридичної освіти зібралися представники низки парламентських комітетів і міністерств, а також професійної спільноти. Вітаючи учасників слухань, Перший заступник Голови Верховної Ради відзначив, що саме на плечах правників, керівників юридичних вишів та факультетів «лежить складна ноша впровадження ідей, які формуються органами державної влади». Руслан Стефанчук був учасником кількох профільних робочих груп, тож побажав учасникам дискусії не тільки знайти спільну мову щодо Концепції розвитку юридичної освіти, а й отримати можливість нарешті втілити її на практиці. «У разі винайдення таких спільних рецептів для законодавства вони віднайдуть своє місце в планах законопроектних робіт», — запевнив він і додав, що саме зараз Верховна Рада завершує підготовку проекту Плану законопроектних робіт на 2021 рік.

«Обговорюючи цю концепцію, яка має 10 основних стратегічних цілей, та знаючи дискусії, які тривають уже років 20, а можливо, й більше, в межах різних робочих груп, важливо все-таки знайти можливість відповісти на питання — найперше щодо ролі й місця міжнародного права, і ми повинні зважено до нього підійти, щодо наскрізної програми з магістратури, заочної юридичної освіти і особливо щодо єдиного державного кваліфікаційного іспиту, — зауважив Руслан Стефанчук. — Чому це важливо? Тому що ми повинні враховувати, що в Україні, на жаль, не імплементована концепція підготовки так званого «повного» юриста, яка є в Німеччині. Крім того, маємо визначитися з питаннями, які стосуються необхідності продовженої спеціальної освіти для основних юридичних професій — суддя, адвокат, прокурор, а також складання відповідних кваліфікаційних іспитів. Ці питання мають стати наріжними під час обговорення».

Голова Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак зауважив, що у слуханнях беруть участь фахівці, яким небайдужа доля юридичної освіти і які безпосередньо беруть участь у її реформуванні.

«Тема якості юридичної освіти — це не тільки про освіту, це про правову культуру, про якість роботи судової системи, прокуратури, адвокатури і всього правового забезпечення діяльності держави і наших громадян, — нагадав під час слухань голова парламентського Комітету з питань правової політики Андрій Костін. За його словами, «питання юридичної освіти є в центрі уваги і Президента, тому що відповідна робоча група існує в Комісії з питань правової реформи при Президентові, яка щойно, десь два тижні тому, була перезавантажена». Він висловив сподівання, що співпраця парламенту, виконавчої влади та юридичної спільноти дозволить ухвалити виважені рішення щодо змін у системі освіти. В Україні різниця між вимогами роботодавців до свіжоспечених фахівців та рівнем їх підготовки у вишах є набагато більшою, ніж за кордоном, хоча й наші європейські сусіди її відчувають. «Якість підготовки правників має відповідати очікуванням юридичного ринку, органів державної влади і місцевого самоврядування, а також бізнесу, який потребує якісного юридичного обслуговування», — зауважив він.

Модерувала дискусію голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету з питань освіти, науки та інновацій Юлія Гришина. «Тема розвитку правничої освіти перебуває на порядку денному багато років», — зауважила вона. 2001 року було прийнято постанову Кабміну про затвердження програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року, пізніше було напрацьовано кілька варіантів відповідної концепції, проте жодного офіційно не затверджено. Документ, який обговорювали на слуханнях, створено робочою групою, яка майже рік працювала на базі Комітету з питань освіти. За її основу взяли концепцію МОН.

Певні кроки у напрямі реформи правничої освіти вже зроблено урядом і парламентом. «У Законі України «Про вищу освіту» в редакції від грудня 2019 року впроваджено положення щодо регульованих спеціальностей, якими є «право» та «міжнародне право», встановлено окремі процедури ліцензування освітньої діяльності за освітніми програмами таких спеціальностей, розширено використання технологій ЗНО при вступі на магістерські програми і закріплено Єдиний державний кваліфікаційний іспит як форму підсумкової академічної атестації», — нагадала Юлія Гришина. На її переконання, концепція необхідна для напрацювання комплексного бачення результату реформи, щоб зміни мали цілісний, а не фрагментарний характер.

Проект документа представила голова робочої групи з питань розвитку юридичної освіти Комісії з питань правової реформи при Президенті України, віце-президент НАПрН та керівник її Київського регіонального центру, доктор юридичних наук професор Наталія Кузнєцова. «Концепція формувалася спільними зусиллями нашої робочої групи, фахівцями МОН і підкомітету з питань вищої освіти», — уточнила вона.

«Шляхи і способи розв’язання складної проблеми реформування юридичної освіти — це проведення такої реформи, яка включила б, по-перше, навчання впродовж життя осіб, які вирішили отримати правничу професію, а по-друге, потрібні радикальні зміни в структурі, змісті, організації, технології навчання, а також у збільшенні в освітніх програмах питомої ваги практичної підготовки», — вважає Наталія Кузнєцова. Основним завданням правника є утвердження всією своєю діяльністю верховенства права, передусім через захист прав і свобод людини. З огляду на це метою юридичної освіти в Концепції визначено формування компетентностей, необхідних для розуміння природи і функцій права, змісту теоретичних засад (доктрин), принципів і основних юридичних інституцій, застосування права, а також меж юридичного регулювання суспільних відносин. «Здобувачі юридичної освіти мають бути готові до захисту прав людини та основоположних свобод, утвердження верховенства права», — йдеться у проекті концепції.

Наталія Кузнєцова акцентувала на тому, що проблема реформування правничої освіти є загальнонаціональною, адже зачіпає інтереси і суспільства загалом, і кожного громадянина нашої держави. «Проблемою, яка потребує розв’язання, є невідповідність змісту юридичної освіти і якості підготовки в правничих школах вимогам ринку праці та викликам, що стоять перед сучасним демократичним суспільством, глобальним тенденціям розвитку та завданням професійної діяльності правника в різних сферах», — наголосила вона. «Про невідповідність рівня підготовки випускників в юридичних ЗВО на повний голос говорять роботодавці, недостатнім є рівень юридичного забезпечення діяльності органів державної влади, є особливі нарікання на судову систему, і неабияка частка цієї проблеми криється в якості кадрів», — запевнила вона. Тому з 2014 року реформа правової освіти розглядається як невід’ємна складова системної правової реформи.

Метою концепції визначено створення умов для вдосконалення організації та модернізації змісту юридичної освіти, спрямованих на встановлення стандартів юридичної освіти для досягнення стратегічних пріоритетів реформи правосуддя в Україні; відповідність освіти сучасним очікуванням і викликам суспільства; підвищення конкурентоспроможності випускників правничих шкіл на ринку праці; формування ґрунтовних теоретичних знань та практичних компетентностей правників; підвищення рівня обізнаності щодо питань професійної етики та прав людини; розуміння фундаментальної ролі правника в утвердженні верховенства права через захист прав і свобод людини.

У документі визначено 10 стратегічних цілей, які визначатимуть напрям розвитку правничої освіти. «Ціль номер один полягає в оптимізації системи та структури підготовки правників, яка має відповідати сучасним міжнародним та європейським стандартам, — розповіла Наталія Кузнєцова. — Передбачається, що здобуття вищої юридичної освіти відбуватиметься за єдиною спеціальністю — 081 «Право», ступінь магістра здобуватиметься на основі повної загальної середньої освіти, підготовка таких фахівців не передбачатиме підготовку молодших бакалаврів та бакалаврів.

Питання запровадження наскрізної магістратури строком навчання п’ять років, усунення освітнього рівня бакалавра обговорювалося не тільки в робочій групі, а й на інших майданчиках». Крім того, за проектом Концепції правників готуватимуть лише за денною формою навчання. «Водночас пандемія, карантинні обмеження та перехід на дистанційне навчання внесли корективи в наше сприйняття денної і заочної освіти, тож є сенс обговорити можливість модернізації заочної освіти, її трансформування в комбінований варіант, що поєднує дистанційну та очну форми», — зауважила Наталія Кузнєцова. От що не викликає сумнівів, то це необхідність приймати на юридичні факультети через зовнішнє незалежне оцінювання, хоча концепцією пропонується визначити оптимальну комбінацію варіантів ЗНО для вступу. Проектом концепції передбачено вдосконалення системи конкурсного вступу до правничих шкіл — зокрема, через запровадження тесту загальних навчальних компетентностей із використанням технологій ЗНО замість тестування з математики.

Серед інших стратегічних цілей у документі згадано про вдосконалення освітніх програм — через сприяння розвитку методології викладання права та правничих дисциплін з використанням інноваційних технологій, залучення правників-практиків до акредитації освітніх програм та правничих шкіл. Тут великі сподівання покладають на Нацагентство із забезпечення якості вищої освіти. Підвищення вимог до профільної освіти «природним шляхом» приведе до зменшення кількості слабких та неконкурентоспроможних правничих шкіл, вважає Наталія Кузнєцова.

Держава має контролювати результати навчання у юридичних вишах, тож проектом концепції передбачено впровадження Єдиного державного кваліфікаційного іспиту за результатами здобуття вищої освіти ступеня магістра (ЄДКІ), розробку програм та вимог до його проведення. «Питання ЄДКІ не викликало дискусій з точки зору необхідності запровадження такого освітнього інструменту, — зауважила вона. — Тому що сьогодні 334 виші готують здобувачів освіти за спеціальністю 081 «Право», 27 — за спеціальністю «Міжнародне право» і 37 — за спеціальністю «Правоохоронна діяльність»... Можна дискутувати про те, як ЄДКІ має адмініструватися. Проте сама ідея проведення такого іспиту викликає сумнів тільки у тих, хто не впевнений в якості підготовки своїх студентів».

Правничі школи мають подбати про отримання студентами гідного рівня прикладних практичних навичок, про високопрофесійних і вмотивованих викладачів, але цього не досить. «Ми повинні вчити не просто законодавства, а вчити права, — упевнена Наталія Кузнєцова. — І невід’ємною компонентою такого підходу є запровадження високих етичних стандартів». А розпочати доведеться з боротьби із плагіатом. «Питання академічної доброчесності сьогодні є настільки гострим, проблемним, конфліктним, що ми час від часу стаємо якщо не учасниками, то спостерігачами неприємних ситуацій, коли розбираються з випадками академічного плагіату серед працівників провідних правничих шкіл», — нагадала Наталія Кузнєцова. «НАЗЯВО підготувало проект закону про академічну доброчесність, зараз він перебуває на розгляді в нашій робочій групі», — повідомила вона.

Проектом концепції передбачено також побудову системи післядипломної освіти правників та освіти впродовж життя, адже нині кожен мусить підвищувати свою кваліфікацію самотужки і без найменшого сприяння з боку відповідних інституцій, якщо не йдеться про тренінги для суддів чи прокурорів.

Найбільшу поляризацію думок серед учасників комітетських слухань викликало питання майбутнього юридичних вишів, підпорядкованих МВС та іншим силовим відомствам, та переліку юридичних професій. Останнє питання не знайшло свого відображення в проекті концепції, проте у перспективі до нього доведеться повернутися. Адже частина професійної спільноти радить виключити такі професії, як слідчий, дізнавач чи експерт-криміналіст, з цього переліку. Якщо, звісно, ми не хочемо побудувати поліцейську державу.

Професор кафедри кримінального та кримінально-процесуального права Києво-Могилянської академії, член Вищої ради правосуддя 2017—2019 років Андрій Бойко звернув увагу на те, що, наприклад, у Польщі, Чехії та Німеччині поліцейські академії не готують правників. «Правник — це діяльність професійно незалежна, яка ґрунтується на відповідальності перед професійною спільнотою і суспільством і на принципах самоврядності. Це дає гарантію, що правники діятимуть в інтересах суспільства і будуть готові протидіяти в правовий спосіб випадкам, коли має місце неправомірне застосування примусу з боку держави», — вважає він. Тому підготовка таких фахівців має відбуватися у відкритому академічному середовищі, яке спонукає до аналітичного, критичного та творчого мислення, до розуміння свого покликання, формування моральної постави, поняття професійної гідності та незалежності, толерування іншості. А це може відбуватися лише в академічному середовищі, де панують автономність, академічні права та свободи», — переконував доповідач.

Ця теза викликала заперечення з боку народного депутата Олександра Бакумова. «Такі академічні права і свободи та їх обсяг, який гарантований у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання, точно не гарантується у багатьох класичних університетах, — вважає він. — Багато говорили про практично орієнтоване навчання. Освіта у закладах зі специфічними умовами навчання, де готують слідчих, настільки практично орієнтована, що жоден інший заклад у цій державі не гарантує і не підготує такого правника, здатного іти й виконувати свої обов’язки за посадою». Водночас є системно-структурні проблеми, пов’язані з роботодавцями, стейкхолдерами і юристами, які вже набули відповідної кваліфікації. «У нас 70 відсотків діючих правників не розуміють, що означає принцип верховенства права», — підсумував Олександр Бакумов.

За збереження статус-кво своїх підопічних висловився заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко: «Криміналісти не можуть працювати практично ніде, окрім структур поліції та служби безпеки. Уніфікувати всю юридичну освіту ми не згодні. Певні спеціальності не можуть так розглядатися, бо на них просто не буде попиту. Тому потрібне певне держзамовлення під певні спеціальності, під тих самих криміналістів. Ми за те, щоб прокурори випускалися вишами загального спрямування. Але щодо специфіки юридичного навчання, хочу сказати, що робота слідчого — це специфічна робота». Не підтримує він і скасування заочної юридичної освіти, адже інколи це єдина можливість здобути її у дорослому віці. «Є у нас, наприклад, молода людина, яка після АТО пішла служити в патрульну поліцію. Хоче отримати вищу освіту, щоб у перспективі обіймати керівні посади. Він не може чотири чи п’ять років у дорослому віці присвятити вищій освіті. Якщо щось добре працює, не треба цього ламати, — переконаний заступник міністра. — Натомість варто порахувати кількість юристів, які випускаються вишами. Якщо 50—60% з них не працюють за фахом, то чи потрібні такі обсяги державного замовлення?»

Довідково

У 2019 році під час вступу до правничої магістратури не змогли подолати поріг «склав/не склав» майже 55% дипломованих бакалаврів. За результатами дослідження Мін’юсту України та міжнародних організацій, юридичний професійний ринок не задоволений рівнем знань та вмінь випускників правничих шкіл.

Фото з офіційної сторінки Руслана Стефанчука у Фейсбуці.