У слуханнях узяли участь народні депутати України, представники Міненерго, Міндовкілля, Міноборони, МТОТ, Держекоінспекції, Держводагентства, Держгеонадр, Апарату РНБО, Донецької та Луганської облдержадміністрацій, а також науковці й представники міжнародних та громадських організацій.

Відкрив слухання голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко, вела — народний депутат України Леся Василенко.

Як зазначалося під час слухань, нині на Донбасі затоплюється велика кількість шахт. При цьому шахтні води піднімаються на поверхню та починають перетікати в малі річки, підтоплювати міста та потрапляти до річки Сіверський Донець, що використовується для водопостачання майже 70 відсотків населення Донецької області. Шахтні води несуть також із собою забруднення, оскільки нафтопродукти, метали, хімічні сполуки з шахт розчиняються в цих водах.

Шахтна вода, що містить багато солей і законсервовані хімічні елементи, піднімається ще вище, з’єднуючись з ґрунтовими водами і забруднюючи їх. Також ця забруднена вода потрапляє до вигрібних ям, каналізації, що може призвести до масових спалахів інфекційних хвороб. Оскільки шахтні води з’єднуються між собою і можуть дренувати на відстань до 500 кілометрів, є навіть загроза забруднення акваторії Азовського моря.

Унаслідок затоплення шахт відбувається просідання ґрунтів, що може завдавати руйнацій будівлям та комунікаціям, зокрема і підземним газогонам, каналізаційним та водопровідним системам тощо.

А ще шахтні води виштовхують на поверхню вибухонебезпечний і отруйний газ метан, який може спричинити масові вибухи.

Варто зазначити, що більшість шахт Донбасу є гідравлічно зв’язаними, і затоплення однієї шахти може призвести до каскадного ефекту, йшлося на слуханнях.

І якщо на підконтрольній Україні території ведеться моніторинг і вживаються певні заходи, то з непідконтрольної території конкретної інформації фактично немає, а та, яка надходить, викликає дуже велике занепокоєння.

Зокрема, під час слухань наголошувалося, що критична ситуація наразі в Первомайсько-Стаханівському вугледобувному регіоні Луганської області. Пов’язано це з неконтрольованим затопленням шахт «Первомайська» та «Голубівська», розташованих на тимчасово непідконтрольній території, які гідрологічно пов’язані з діючими шахтами державного підприємства «Первомайськвугілля», а саме: «Золоте», «Карбоніт» та «Гірська».

Не ліпша ситуація і на Донеччині.

Тож якщо не вживати заходів, можна безповоротно втратити балансові запаси вугілля енергетичних марок та гірничі виробки, обладнані діючим гірничошахтним устаткуванням, а без засобів до існування залишаться шахтарі та їхні родини. Відбудеться й істотне зменшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Під час слухань було запропоновано звернутись до Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі щодо розгляду питання необхідності моніторингу рівня шахтних вод та надання українській стороні на регулярній основі результатів зазначеного моніторингу.

Було рекомендовано також забезпечити більш повне використання захищених від забруднення прісних підземних вод з метою зменшення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій з негативними наслідками для населення і довкілля, визначити відповідні інвестиційні проекти та механізми сприяння їх реалізації.

Ішлося і про питання щодо зміни системи водозабезпечення потреб споживачів Донбасу з урахуванням необхідності проведення аудиту та забезпечення належного функціонування компанії «Вода Донбасу», диверсифікації джерел водопостачання та зміни економічної моделі господарювання і врахування зазначених питань під час формування міжнародних проектів ЄС і залучення інвестицій в рамках реалізації програм відновлення Донбасу.

Довідково

З початку дії державної програми «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» з 1996 року на ліквідацію було передано 143 збиткові вугледобувні, вуглепереробні та торфодобувні підприємства, з яких завершено проекти ліквідації 67 підприємств.

Унаслідок збройного конфлікту 62 шахти опинились на тимчасово окупованій території. Чимало з них становлять серйозну загрозу, оскільки більшість із них затоплюються, водночас не ведуться роботи з відкачування та знезараження підземних вод.