Типовий приклад — один з найяскравіших олімпійських видів спорту — художня гімнастика. Хоч як прикро констатувати, але фінансування проведення більшості всеукраїнських та міжнародних турнірів беруть на себе батьківські комітети. Це костюми, інвертар, оплата проїзду, проживання і навіть самі тренування.

Саме тому цей вид спорту ризикує перетворитися на прерогативу винятково забезпечених сімей. І тоді наша країна може остаточно попрощатися зі своїми олімпійськими амбіціями.

Киянка Олена відвела свою доньку на художню гімнастику в 4 роки. Це одна з найвідоміших спортивних шкіл міста Києва. Маючи природні дані, дівчинка займалася понад 6 років. Утім, як стверджує Олена, це були роки нескінченних розчарувань — батьківських і дитячих. Мовляв, більше не витримала ні вона, ні її гаманець...

«Не буду зараз акцентувати увагу на тренуваннях та самій спортивній школі. Розповім про інше. Щомісяця платила тренеру 700 гривень. Зайве казати, що про жодні відомості навіть і не йшлося. Утім, спочатку до цього поставилася з розумінням. Мене інші батьки переконували, що безплатних занять у столиці просто не має. Однак далі було ще цікавіше, — розповідає Олена. — Булави для художньої гімнастики коштували мені понад тисячу гривень, скакалка — 200 гривень, м’яч — 600, стрічка — понад 200 гривень. Пошити один купальник — 3000 гривень, прикрасити його спеціальними декоративними камінчиками — додатково потрібно платити. Купальників потрібно мати не менш як два-три. Тож самі можете порахувати: виходить досить солідна сума. І усе це сьогодні оплачується батьками, хоча такі гроші може витрачати не кожна сім’я. Немає коштів — і дорога до великих вершин закрита».

За словами Олени, ці кошти ніщо порівняно з витратами, які очікували далі... Наприклад, поїздка дитини на кілька днів на спортивні змагання в інше місто. Мовляв, і тут потрібно було викласти кругленьку суму — оплатити дорогу, харчування, проживання та внесок за сам турнір.

«Спитаєте мене, як реагують батьки, коли тренери заявляють, що їхнє чадо демонструє добрі результати і що дівчинку найближчим часом збираються повезти за кордон на престижні змагання? Вони, певна річ, радіють. Попри те, що їхня дитина займається художньою гімнастикою лише рік і ще, по суті, нічого не вміє, що на змагання потрібно їхати в іншу країну і що за це «задоволення» треба заплатити 800 євро, більшість з них у цю мить щасливі. Радість минає дуже швидко, зазвичай, після двох-трьох таких поїздок. Мовчу вже про те, коли жодної користі їхнім дітям такі змагання не приносять», — бідкається киянка.

Пані Олена стверджує, на сьогодні дуже часто ключові позиції в батьківських комітетах посідають люди, які мають резерв вільного часу, підтримують тісні контакти з тренерами і, граючи на їхньому боці, ухвалюють рішення за інших батьків.

Школа Дерюгіних — одна з найуспішніших у художній гімнастиці у світі. Туди потрапляють, як то кажуть, найкращі. Нещодавно в інтерв’ю одному зі ЗМІ президент федерації художньої гімнастики Ірина Дерюгіна зазначила , що заняття тут також платні. Мовляв, збираються батьківські комітети й оплачують оренду залів через Фонд держмайна.

«Вартість усюди різна. Крім того, є поточні потреби, які теж потрібно оплачувати. У нас — комунальна міська школа, в якій за всіма витратами стежать батьківські комітети. У наш час безплатні спортивні секції нереальні, бо немає залів, які належать школам. Можу сказати, що загалом у нас по Києву займається майже 450 дітей. Вартість тих занять різна», — зазначила вона.

Художня гімнастика завжди була одним із найестетичніших видів спорту, сюди ведуть здібних дітей. Тож чому сьогодні усі витрати лягають на плечі самих батьків? Аргументи й інформація пані Олени викликає певні сумніви. Невже справді все так сумно і нікому немає діла до проблеми? Аби спростувати наведені факти, «Голос України» офіційно звернувся до Міністерства молоді та спорту України з такими запитаннями: скільки грошей цього року виділено на утримання ДЮСШ з урахуванням бюджетів усіх рівнів, державної субвенції, інших джерел фінансування, хто і як розподіляє фінансову підтримку спортсменам. На жаль, чіткої відповіді ми так і не отримали (публікуємо лист та відповідь Мінмолодьспорту).

Як зазначив перший заступник міністра Сергій Симонов, фінансування спортивних шкіл все-таки відбувається. За його словами, лише торік на утримання всіх ДЮСШ з бюджетів різних рівнів було виділено 3 мільярди 776 мільйонів гривень.

Щоправда, чиновник так і не сказав про розподіл коштів за видами спорту. Мовляв, Мінмолодьспорт такою інформацією не володіє.

На жаль, поважна установа відповіла, на наш погляд, дещо дивно. Складається враження, що Мінмолодьспорту взагалі не до спорту, а тим паче до художньої гімнастики. Понад 3 мільярди гривень, погодьтеся, сума пристойна, а чиновники від спорту не відповідають, куди йдуть і як витрачаються бюджетні, тобто наші з вами, гроші.

«Голос України» ще 8.10.2020 року надіслав офіційного листа президенту Федерації художньої гімнастики з проханням відповісти на одне з головних питань: якщо Мінмолодьспорту фінансує спортивні школи з бюджету, то яка частка витрат лягає на батьківські комітети? На жаль, Ірина Дерюгіна та її федерація так і не знайшли часу, щоб відповісти на це запитання.

Тож що приховує або чого не знає пані Дерюгіна? Адже редакція просить заперечити або підтвердити слова пані Олени, і, можливо, спільними зусиллями проблему вдасться розв’язати.

Нагадаємо норму Закону «Про доступ до публічної інформації» — статтю 20. Строк розгляду запитів на інформацію:

«1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту».

Нагадаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неповне надання інформації, — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.