Від Голодомору 1932—1933 років, за різними підрахунками, загинули від 4,5 і аж до 10 мільйонів людей, десятки мільйонів зазнали голодування. У свідків, яким вдалося вижити, намагалися забрати пам’ять, приректи на амнезію й мовчання. Однак ціль тоталітарного сталінського режиму під умовною назвою «смерть і забуття українців» не досягнута. Голоси правди весь час лунали з різною потужністю та, врешті-решт, вилилися в чутний унісон.

Ми повинні зберегти кожен голос замореного голодом, розстріляного та закатованого. Поновлювати його звучання знову та знову для нинішніх та прийдешніх поколінь. Нехай лунає в серцях, нагадуючи про ціну нашого життя та нашої країни, незалежності та її втрати. Щоб ніколи (!) більше не допустити подібного, берегти спокій і мир, жити в злагоді та порозумінні. Не згасне пам’яті вогонь!

Україна пам’ятає. Світ визнає.