Голова Житомирської обласної ради Володимир Ширма вручає почесну відзнаку «Честь і слава Житомирщини» директору коледжу Владиславу Ксюковському.
 


Навчально-адміністративний корпус № 1 коледжу.

Він тепер має назву відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну Поліського національного університету».

Заклад розташований майже в самому центрі Житомира — міста, що має давню історію та символічну назву: в ній переплелися золото ниви і синява високого мирного неба. За довгий час існування вороги не раз палили і руйнували місто, але воно виростало знову. Тож професія будівельника була потрібна завжди.

Останнє велике руйнування сталося в роки Другої світової війни. Тож, щоби швидше відновити підірвані й розбомблені підприємства та житлові квартали, тодішня влада України 26 вересня 1945 року прийняла постанову про відкриття в Житомирі будівельного технікуму.

Спочатку під нього віддали будинок по вулиці Великій Бердичівській, 12. Там формували штат викладачів, підбирали навчально-матеріальну базу, приймали студентів. Навчання розпочалося вже наприкінці лютого 1946 року в триповерховому корпусі по вулиці Київській, 7 — його віддала під технікум одна з військових частин Житомирського гарнізону. Перші студенти не тільки вивчали будівельні дисципліни, а й відбудовували зруйновані війною міста і села, цехи заводів і фабрик.

За 75 років існування коледж пережив і злети, і падіння. У 1958-му його взагалі розформували й зробили будівельним відділенням при технікумі механічної обробки деревини, а потім і зовсім прикрили.

Та все-таки схаменулися. Країна розбудовувалася, тож спеціалісти-будівельники були дуже потрібні, і в 1967 році технікум свою роботу поновив.

Нове життя вимагало не тільки поглиблення знань, а й розширення спеціалізації. Тому вже з 1971 року почали готувати фахівців з архітектури будівель і споруд, з 1979-го — освоювати сільськогосподарське та цивільне будівництво, а з 1989 року — поглибили й вивчення експлуатації будівель.

Охочих стати будівельником було дуже багато. Тому в 1971 році відкрили заочне відділення. А потім почали давати студентам ще й повну середню освіту — відкрили їм шлях до інститутів та університетів.

За час існування коледжу змінювалося все. Незмінними лишалися тільки висока якість підготовки спеціалістів та виховання їх у дусі патріотизму, порядності, відповідальності.

За 75 років будівельний коледж підготував 12 тисяч спеціалістів, із них більш як сім тисяч — уже за роки незалежної України. Кожен дев’ятий випускник отримав диплом із відзнакою.

Випускники коледжу працюють в усіх куточках України, близького і далекого зарубіжжя. І скрізь про них відгукуються якнайкраще.

— О, Житомир! Там — і викладачі кваліфіковані, і студенти підготовлені добре! — кажуть і в Києві, і в Полтаві, і в багатьох інших містах.

Випускники Житомирського коледжу добре зарекомендували себе і в будівельних об’єднаннях, проектних інститутах, у регіональних управліннях капітального будівництва та архітектури. 17 випускників мають звання «Заслужений будівельник України».

Багато випускників стали відомими державними діячами, видатними науковцями, викладачами вищих навчальних закладів, народними депутатами.

Досить згадати тут хоча б Миколу Оніщука — ректора Національної школи суддів України, доктора юридичних наук, колишнього міністра юстиції.

Серед випускників є багато відомих людей, котрі не пов’язали життя із будівництвом, але коледж навчив їх правильно визначити свої здібності й наполегливо досягати вершин. Серед таких — Валентин Арендарчук, начальник управління освіти Житомирської міської ради; В’ячеслав Борисов — доктор юридичних наук, професор; Володимир Даниленко — відомий письменник, кандидат філологічних наук; Олексій Макаревич — поет і композитор, автор відомих пісень; Анатолій Сірик — перекладач, письменник, краєзнавець; і багато, багато інших. Викладачам коледжу є ким пишатись, а студентам є з кого брати приклад.

Багато хто з випускників приїхав на урочистості з нагоди 75-ліття коледжу. Серед них — і Василь Лавренюк, який народився на Житомирщині, в 1978 році закінчив тут відділення архітектури і отримав направлення до Криму. Там багато років працював головним архітектором і Севастополя, і Республіки Крим. А в 2014 році не захотів стати громадянином Росії і повернувся в рідні місця.

— Дуже боляче було залишати те, до чого доклав скільки праці, — каже Василь Іванович. — Але любов до України виявилася сильнішою, тож повернувся до батьківського краю. Тримаємо тут козацький дух і сподіваємося, що Крим і Донбас будуть українськими.

Відзначення 75-ліття викликало багато спогадів і роздумів і у колишніх студентів, і у викладачів, котрі працювали тут багато років.

До того, щоб студенти мали високий рівень знань, доклав зусиль педагогічний колектив. Адже, як дорога у велике життя розпочинається від порогу батьківського дому, так дорога до вершин професії — з перших лекцій першого семестру.

У педагогічному колективі нині 36 викладачів, із них 28 мають вищу категорію. І ще один показовий факт: 15 обдарованих випускників коледжу повернулись до нього в статусі викладачів.

Понад 30 років передають студентам свої знання і навички Валентина Петрівна Берегова, Петро Дмитрович Бойко, Андрій Миколайович Дорош, Анастасія Василівна Магера, Валерій Олександрович Мастерков, Віктор Миколайович Полюх. Вони здобули заслужену повагу і від колег, і від студентів.

Директором коледжу вже 32 роки є заслужений працівник освіти України Владислав Людвигович Ксюковський. Він народився на Житомирщині, працював у громадських організаціях, строкову службу в армії завершив у званні капітана, закінчив будівельний факультет Українського інституту інженерів водного господарства в Рівному, і відтоді навчає молодь будівельної справи. Спершу очолював будівельне профтехучилище, нині коледж. Автор п’яти навчальних програм, трьох посібників.

Крім того, видав ще багато науково-популярних, краєзнавчих та пізнавальних книжок про свою професію, рідний край та його людей. Та найголовніше — навіть у нинішні непрості часи тримає будівельний коледж на рівні кращих навчальних закладів області та кращих будівельних — в Україні. Недарма до 75-літнього ювілею Владиславу Людвиговичу Ксюковському врочисто вручили відзнаку «Честь і слава Житомирщини».

— Я люблю свою роботу, — зазначив Владислав Людвигович. — І сам намагаюсь, і педагогічному колективу підказую: нам потрібно виховувати не лише кваліфікованих працівників, а й активних розбудовників України.

Підтримкою й опорою директора в усіх виробничих справах є весь педагогічний колектив, а передусім — заступники: з навчальної роботи — Ганна Петрівна Маєвська, з виховної — Анатолій Володимирович Каблов.

Житомирський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну при Поліському національному університеті — єдиний навчальний заклад області, що на денній та заочній формі навчання готує керівників середньої ланки: техніків-будівельників, техніків-опорядників, техніків архітектурного проектування. Віднедавна розпочали ще й підготовку молодших бакалаврів за спеціальностями: архітектура містобудування, архітектурне проектування та внутрішній інтер’єр, опорядження будівель та споруд і будівельний дизайн.

Введення в програму архітектури та дизайну дещо змінило склад студентів. Якщо раніше сюди вступала молодь, яка любила будувати, знала, що при такій професії завжди матиме роботу, то останнім часом додалися ще й юнаки та дівчата, котрі вміють і люблять малювати, закінчили художні школи, знають мистецтво, і розвиток свого обдарування вбачають саме в архітектурі та дизайні.

Це підтвердила і чудова виставка студентських робіт до 75-ліття коледжу. Тут є і промовисті портрети українських світочів: Шевченка, Котляревського, Нестора-літописця (не кожен професійний художник зуміє створити такий портрет), і десятки красивих проектів та макетів приватних будівель і громадських споруд — із затишними інтер’єрами, зеленими подвір’ями.

Сьогодні в коледжі навчаються 400 юнаків та дівчат. До їхніх послуг два навчально-лабораторні корпуси, дві майстерні, два гуртожитки, їдальня, спортивний майданчик тощо. Студентське містечко займає цілий квартал майже в самому центрі Житомира. Поглиблювати знання допомагають 118 комп’ютерів та 120 навчальних програм. А також чудова бібліотека, де є абонемент, читальна зала на 66 місць та електронний читальний кабінет. Книжковий фонд налічує 70 тисяч примірників, із них 10 тисяч — предметна література. Доступ до Інтернету безплатний. Важливим для якісної підготовки спеціалістів-будівельників є практичне навчання. Практичні заняття проводяться в спеціальних майстернях, де студенти самі мурують стіни, штукатурять їх, облицьовують плиткою та фарбують. Так, на будівництві це роблять рядові робітники. Але їхній керівник, спеціаліст середньої ланки, сам має добре знати цю справу, щоби не допустити огріхів...

Так само і в деревообробній майстерні: студенти там навчаються на спеціальних верстатах обробляти дерево, складати з них столярні вироби.

Виробничу практику потім проходять або на будівництві, або в своєму коледжі: вони самі — під керівництвом досвідчених викладачів — ремонтують тут стіни і сходи, власноруч виготовляють для аудиторій нові двері, міцні, красиві, оздоблені візерунками, заповнюють навчальні кабінети новими стільцями, столами, стелажами для експонатів. Гарний вигляд усіх навчальних аудиторій свідчить, що студенти, котрі доклали до цього рук, свою справу люблять.

У коледжі колектив творчий. І викладачі, й студенти люблять не лише добре працювати, а й гарно відпочивати. Багато уваги приділяють спортивним заняттям, адже відомо, що фізкультура і спорт є не лише запорукою здоров’я, а й відволікають від шкідливих звичок. Тут діють багато різних секцій. А секції з міні-футболу, волейболу, баскетболу та настільного тенісу добре проявили себе не лише на обласних універсіадах, а й на всеукраїнських спортивних іграх.

А ще є різноманітні мистецькі гуртки: вокальний, бального танцю та сучасної хореографії, акторського мистецтва тощо. Тому молодь із нетерпінням чекає свята, щоби показати друзям, як гарно вони співають, танцюють, читають — і вміють створити гарний настрій. Так що коледж дає не лише високе професійне вміння, а й навчає бути духовно вільними, національно свідомими, небайдужими людьми.

— Я завжди хотів бути будівельником, тому що будівельником працює мій батько, — каже Іван Черниш. — Але ніколи не думав, що навчатися буде так цікаво...

— Ми робимо проекти і макети будівель, — приєднується до розмови Віктор Прокопчук, теж студент четвертого курсу. — Наші проекти я порівнюю з тим, що бачу на вулицях, і переконаний: наші будівлі будуть значно кращими!

— А я мрію бути дизайнером, — усміхається Діана Завадська. — На практичних заняттях стараюся зробити найкращий проект. А потім дивлюся на нього і думаю: можна було зробити ще краще!

— Ми всі будемо будівельниками, чи архітекторами, чи дизайнерами, — додає Віталій Сердюков. — Та головне — що всі ми станемо порядними та професійними людьми.

...У колективу коледжу багато планів на майбутнє. Віриться, що вони здійсняться — адже до цього докладають зусиль ініціативні, працелюбні, а головне — небайдужі трудівники.

Людмила НАТИКАЧ, заслужений журналіст України.

Фото з сайту Житомирської обласної ради.