Миколу СКРИПКАРЯ (на знімку) добре знають усі в Білоцерківці, що на Запоріжжі, бо він багато вміє і має золоті руки. Люблять земляки Миколу Михайловича і за добру душу: якщо пообіцяв, то одразу береться за справу. А ще односельці приходять до нього у гості, бо на подвір’ї у майстра — справжній музей. Микола Михайлович не робить таємниць зі своїх чудових скарбів та охоче розповідає про них і друзям, і гостям. Завітали до цієї оселі і ми.
Садиба Миколи Скрипкаря дуже вирізняється серед звичайних сільських осель. Хоча б воротами, які майстерно зроблені із дерев’яних палиць. Неподалік — кілька дерев із цікавою невисокою кроною. Виявилось, це звичайні горіхи, але господар так формує їхню крону, що вони ростуть невисокими. Біля паркану помітили чудернацьке коріння у капелюсі, котре дивилось на нас очима. Це звичайна поштова скринька. Певно, листоноша щоразу усміхається, коли піднімає капелюх дідугана, щоб покласти кореспонденцію.
Тим часом господар Микола Михайлович запросив на подвір’я. Скільки тут різноманітної краси! Потрібна не одна година, щоб детально все оглянути й роздивитися. І все зроблено до пуття, по-господарськи. Оригінально викладені доріжки, парканчик із кругляку... Під чималим навісом біля будинку — справжній музей. Микола Михайлович показує безмін — ваги, яким не одне століття. Є тут кілька прядок, ткацький верстат, господар запевняє: коли його полагодити, він готовий до роботи.
Далі бачимо, як на ярмі (колись у таке запрягали волів), яке Микола Михайлович майстерно сам виготовив, підвішені кілька казанів різних розмірів. «Це ще не дороблене: у кожному з них буде било і кожен казанок подаватиме свій «голос», — пояснив господар. Для підтвердження Микола Михайлович узяв шматок металу і вдарив по казанах — вони задзвеніли неповторними звуками.
Привертають увагу на подвір’ї Скрипкарів і десятки глечиків різних розмірів. Запитав: звідки така краса? «Більшість купив у односельчан, частину мені подарували», — відповідає Микола Михайлович.
На подвір’ї майстер спорудив невеликий басейн. «Це для дітей, — пояснює чоловік. — Та вони влітку охоче купались, пустували і пробили целофанову плівку. Зараз не маю часу полагодити. Все попереду».
Любить М. Скрипкар вирощувати невеличкі дерева у горщиках — бонсай. Одне таке навіть росте у футбольному м’ячі. Це копітка, наполеглива робота, але вона варта цього, бо тими невеличкими оригінальними деревцями можна милуватися годинами.
Захоплюється Микола Михайлович і виробами з дерева: ось веселий ведмедик, риба-людина, акула, інші казкові герої.
— Коли бачу щось цікаве у корені чи спиляній деревині, то відкладаю їх, — розказує Микола Михайлович. — А взимку, коли більше вільного часу, беру оці заготовки і мудрую над ними. Трохи фантазії, майстерності — і виходять ось такі цікаві роботи, які радують не тільки мою душу, а й моїх рідних та друзів.
Також Микола Михайлович має старовинну літературу та колекцію ікон, яка дісталася йому від матері. Особливо господар пишається старовинним букварем.
Микола Скрипкар уміє і любить створювати красу своїми руками. І не планує зупинятися.
Білоцерківка Більмацького району Запорізької області.
Фото автора.
