Хоча до Нового року та Різдвяних свят ще є час, проте передноворічні покупки вже в самісінькому розпалі. Господині намагаються наперед придбати продукти, які будуть використані у святкові дні. Роблять це заздалегідь, щоб потім менше витратити. Адже традиційно спостерігається та сама картина: що ближче до свят, то вищі ціни. Не стали винятком і ці дні. 

Чимало покупців уже помітили, що харчі починають дорожчати. Але чи тільки з прийдешніми святами це пов’язано?

Далеко не всі готові провести паралелі між вартостями в торговельних рядах і тим, які врожаї отримали аграрії на полях. Чи як котування зерна на світовому ринку може позначитись на ціні десятка яєць у бабусі на базарі.

Але тільки на перший погляд здається, що підсумки аграрного року далекі від передсвяткових закупів, а складні підрахунки можуть цікавити лише фахівців та економістів. Насправді ця статистика так чи інакше відображається в нашому холодильнику та на столі.

Хоч рекордів і не було

Для аграріїв Хмельниччини рік був не найуспішнішим. Але і провальним його не назвеш. Просто вже вкотре землеробам довелось пристосовуватись до примх погоди. Свої кліматичні сюрпризи приносила практично кожна пора року. А в результаті все це позначилось на врожайності майже всіх культур та на загальних показниках валового виробництва.

За даними обласного управління статистики, за десять місяців індекс сільськогосподарської продукції порівняно з відповідним минулорічним періодом становив лише 83 відсотки, причому в сільгосппідприємствах він упав до 74,8 відсотка.

Менше вродило — менше зібрали, менше продали... Саме так підсумовують зроблене в багатьох господарствах. До слів додається офіційна статистика. Приміром, на початок листопада виробництво зерна в області становило 2,2 мільйона тонн, і це було в півтора рази менше, ніж у такий самий час торік.

Чимало зерносійних компаній сподівалися надолужити втрати під час збирання кукурудзи. Вона і справді показала непогані результати. В області її вирощували на 275 тисячах гектарів. Із обмолотом не надто поспішали, тож до кінця першої декади грудня в полі залишалось ще майже 20 тисяч гектарів. А зібрали два мільйони тонн. Середня врожайність не перевищувала 87 центнерів з гектара. Це трохи менше, ніж торік, але достатньо, щоб говорити про те, що кукурудза не підвела.

Мало того, саме на неї в деяких компаніях планують робити ставку і наступного року.

Королева полів знову повертається

Українські села ще пам’ятають той історичний період, коли кукурудза була проголошена королевою полів. Саме вона мала привести всіх до небувалого достатку. Та відомо, яким провалом закінчився той аграрний експеримент.

Попри це наше кукурудзяне сьогодення, здається, знову повертає нас більш як на півстоліття назад. Загалом рослинництво краю починає зводитись до чотирьох культур, серед яких у лідери виходять кукурудза і соняшник. Поки що залишаються ще пшениця і соя. Та, схоже, і ті починають поступатись лідерам.

Під час осінньої посівної в області скоротили загальний клин пшениці, тож навесні додасться ще кілька десятків тисяч гектарів кукурудзи та соняшника. Такий технологічний хід господарники пояснюють тим, що на осінніх полях визрівала кукурудза, тож на них просто неможливо було сіяти озимі культури.

Але причина не тільки в цьому. Якщо порівняти ціни, то наразі середні закупівельні на пшеницю третього класу становлять 7,6—7,7 тисячі гривень за тонну. Кукурудза трішки поступається — її купують по 6,8—7,6 тисячі гривень за тонну. Але варто поглянути на цінову ситуацію річної давності, щоб зрозуміти динаміку. Пшениця зросла в ціні приблизно в півтори рази, а от кукурудза — майже у два з половиною. Якщо подібні тенденції зберігатимуться і надалі, то, без сумніву, ваги схиляться саме у бік кукурудзи.

Та й з урожайністю менше проблем. Практично за тих самих затрат кукурудза дала удвічі більший вал: якщо пшениці заклали в засіки мільйон тонн, то кукурудзи — понад два мільйони. Тому навіть не варто загадуватись над питанням, кому ж великі холдинги — а саме вони визначають як посівну, так і цінову політику — надаватимуть перевагу.

Що самі не з’їдаємо, продаємо дорого

Здавалося б, що мільйони тонн вирощеного й експортованого зерна не мають прямого відношення до того, скільки кожен із нас витрачає на продукти харчування. Але варто придивитись, як зв’язок стане очевидним.

Середньостатистична потреба Хмельницької області в пшениці — 100—120 тисяч тонн на рік. Скільки потрібно кукурудзи, офіційно не зазначають. Однак і ці обсяги значно менші від того, що вирощено. За грубими підрахунками область «з’їдає» не більш як десять відсотків вирощених зернових. Решту продає. Причому більшість поставок іде за кордон. А оскільки на світовому зерновому ринку збіжжя тепер у ціні, то й на внутрішньому, як уже було сказано, вартість на нього суттєво зросла.

А вона зі свого боку «підтягнула» ціни не тільки на продукти, виготовлені безпосередньо із зерна, а й на інші сільгосптовари.
Найперше — на продукцію тваринництва та птахівництва, котрі використовують зерно як корми. І мова не тільки про великі ферми, а й про дядьківське господарство. Адже більшість господарів годує свою домашню живність «пайовим» зерном. А зросли в ціні корми — подорожчали яйця, м’ясо та сало, молочна продукція...

Уже в жовтні ціни на продукти харчування в області в середньому зросли на 0,6 відсотка. Це, начебто, небагато. Але цукор та яйця стали дорожчими на 14 та 13 відсотків. Статистика відзначила також зростання цін на сметану, сало, олію, молоко, кисломолочну продукцію, макаронні вироби, хліб, сири, масло, яловичину — тобто майже весь продуктовий набір, що входить до нашого раціону і водночас так чи інакше пов’язаний із зерновими.

Що споживачам очікувати надалі? Неважко спрогнозувати. Насамперед масових передсвяткових закупів. А який же продавець не скористається таким шансом, щоб продати свій товар дорожче?

Ну а далі в цінову гру знову вступлять сільгоспвиробники. І тут приводів для оптимізму не так уже й багато. Ну хоча б через ось такі цифри: на початок листопада кількість великої рогатої худоби в області порівняно з минулим роком зменшилась на півтора відсотка, птиці — майже на 23. Обсяг реалізованої підприємствами власно виробленої сільгосппродукції за цей самий період знизився на 17,4 відсотка, причому продукції рослинництва — більш як на 20 відсотків. А відповідно і середні ціни продажу аграрної продукції збільшились на 8,3 відсотка.
Хтось на цьому заробив. Покупці за це заплатили. От і вся арифметика.

Хмельницька область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.