(П'ять подарунків)
Богинею мудрості є Афіна, жінка, тому що тільки жіночий розум є мудрістю.
Ніколи, дуже давно, майже дві тисячі років тому, жила незвичайна людина, Божий угодник, відомий нині нам як святий Миколай.
Святий Миколай був людиною незвичайною і чинив теж не завжди так, як роблять більшість людей: у свій день народження він не чекав подарунків від інших, а навпаки, сам дарував подарунки іншим.
Більшу частину життя провів святий Миколай у мандрівках по різних країнах, і от якось опинився він в одному досить великому селищі, в якому жило кілька сотень родин. Сталося так, що день, коли прибув він у це селище, був днем його народження. Тому святий Миколай оголосив селянам, що оскільки нинішній день -- день його народження, він пропонує привести до нього всіх дітей, які теж народилися в цей день, -- усі вони отримають від нього подарунки.
Святий Миколай міг творити дива й одним із таких див було те, що за його волею здійснювалося будь-яке його бажання. Дітей, що народилися в той само день, що й він, виявилося п'ятеро: чотири хлопчики й одна дівчинка -- всіх їх батьки привели до нього.
Оскільки дітей було п'ятеро, святий Микола приготував для них подарунків теж п'ять. Однак були це не ті подарунки, які можна взяти й забрати, а бажання, які здійсняться обов'язково. Цими подарунками були: Влада, Багатство, Краса, Довголіття й Розум.
Тому що подарунки всі були різні, святий Миколай сказав дітям, що отримають вони їх за жеребом: спочатку визначаться з послідовністю -- хто після кого вибиратиме подарунок, а вже потім -- обирати.
Святий Миколай, як це зробили б і ми, не маючи ніякої святості, розділив шматок пергаменту на п'ять однакових частин, поставив на кожній відповідну кількість крапок, від однієї до п'яти, щоб усе було зрозуміло, і, перевернувши й перемішавши їх, поклав на стіл. Потім сказав, щоб кожен узяв один клаптик пергаменту й, залежно від того, скільки на ньому виявиться крапок, вони будуть вибирати подарунки. Після цього він узяв ще один такий шматок пергаменту, розділив його теж на п'ять однакових частин, написав на кожній одній -- Влада, Багатство, Краса, Довголіття й Розум і поклав на стіл.
Той, котрому випало першим обрати подарунок, кожен із п'яти, вибрав Владу. Тому що, як міркував він, за наявності Влади буде мати і все інше. Не подарунки, а блага. А Розум, хто буде вибирати його, коли поруч лежить Влада?! Тим паче що ніхто не скаржиться на недолік власного.
Другий обрав Багатство, тому що, як міркував він, за гроші зможе знайти все, в тому числі й Владу. А Розум, хто вибиратиме його, коли поруч лежить Багатство?! Тим паче що ніхто не скаржиться на недолік власного.
Третій, оскільки Владу й Багатство вже забрали, із трьох подарунків, що залишилися, обрав Красу. Тому що, як міркував він, за допомогою Краси зможе женитися хоч на царській дочці! А Розум, навіщо потрібен він тому, у кого є Краса?!
Четвертий міг вибирати тільки із двох подарунків, що залишилися, якими й залишилися Довголіття та Розум. Оскільки на відсутність здоров'я скаржаться всі, в кого його справді немає, а на відсутність Розуму не скаржиться ніхто -- всі вважають, що його мають, до того ж стільки, як ні в кого з усіх йому відомих, а отже, більше його й не потрібно, цілком зрозуміло, що четвертий обрав Довголіття (багатоліття, оскільки роки -- всі однакові за довжиною, як і своєю тривалістю), а не Розум, який і дістався п'ятому за порядком вибору подарунків. Вірніше, п'ятій, оскільки була це дівчинка. Тим паче що вибирати їй було ні з чого, тому що сама Доля надала їй таку можливість. Як і всім іншим, чотирьом. Кожному -- його.
Минув якийсь час -- і що ж? Перший, котрий вибрав Владу і згодом опинився на її вершині як перший міністр, зі зміною влади опинився не тільки без влади, а й волі, тож тільки й того, що залишився живий.
Другий, котрий вибрав Багатство, став справді одним із найбагатших людей у державі, однак устряв в якусь грошову авантюру й розорився повністю, тож став, можна сказати, жебраком.
Третій, котрий вибрав Красу, став жертвою нещасного випадку, тож залишився калікою на все життя. А калік, як відомо, не вважають красенями.
Четвертий, котрий вибрав Довголіття, продовжував, як здавалося, безкінечно, жити все тим же своїм колишнім життям, яким жив споконвічно, й тому анітрошки не був радий його тривалості, а ще більше -- що незабаром воно закінчиться.
І тільки п'ята, дівчинка, який дістався Розум, приготовлений їй Долею як подарунок, у всьому виявилася з удачею. Тому що, маючи розуму ще більше того, що одержала від народження, поступово знайшла й не втратила ні багатства, ні краси, ні здоров'я, що є, як відомо, основою, однаково, що краси, що довголіття! А влади вона не втратила, тому що не знаходила. Тому що влада -- це те, що розумному не потрібно і з чим дурні не можуть розпрощатися ніяк. Бо що людина розумніша, то менше їй потрібно. З того, що потрібно менш розумним.
