Такий вигляд має 4-й шлюз після ремонту.
 


Учасники відновлення шлюзу: в.о. начальника регіонального офісу водних ресурсів Ростислав Кравчук, інженер технагляду Микола Гончар, директор ТОВ «Рівневодбудпроект» Тетяна Крутій, головний інженер проекту Олександр Крутій, заступник начальника регіонального офісу водних ресурсів Михайло Тимощук (зліва направо).

Човни готували у Смолярах — Столинських і Світязьких

Річка Прип’ять, на якій побували в перші дні нового року, в давнину була зовсім інша. Це сьогодні вона у верхів’ях каналізована і вирівняна як під шнур. А колись її численні притоки губилися в болотах, які надійно акумулювали воду на період засух. Під час повеней у верхів’ях Прип’ять подекуди з’єднувалася із Західним Бугом однією величезною заплавою, відкриваючи водні шляхи до варяг. Сьогодні в це важко повірити, але так було. У книжці Антіна Бужанського (Олександра Цинкаловського. — М.Я.) «Ріка При-п’ять та її допливи. Старі водні шляхи між доріччям Чорного моря і Балтиком» (Вінніпег, 1966, Канада) знаходимо підтвердження цього.

«Географічне положення Прип’яті і її допливів (приток. — М.Я.) між Дніпром і Бугом вже від найдавніших часів зв’язувало водну систему цих рік у могутній водний шлях між басейнами Чорного і Балтійського морів, — писав дослідник. — На заході можливості пов’язання двох річкових систем, цебто Дніпра через Прип’ять і Вісли через Буг, оправдовують себе тим, що джерела Прип’яті знаходяться ледве за кілька кілометрів від середнього бігу Буга... На цім, місцями не-означенім вододілі, багна Тенетисько в’яжуться біфуркаційними заглубинами з долиною ріки Буг. Одна з таких заглибин знаходиться недалеко села Столинські Смолярі, називається «Перекоп» і тягнеться до села Забужжя над Бугом, друга простягається коло села Гороховище і доходить до долини Бугу в околиці Опалина, третє біфуркаційне заглиблення лучиться під селом Рівне з невеличким потічком, що впадає до Бугу.

Західна частина при-п’ятського шляху, при високій поземі води в Тенетиську, могла бути використовувана без потреби уживати волока, хоч плавба плиткими і часами зарослими корчами і зіллям просмиками, мабуть, наражувала човни на шкоду, тому човни перед виходом до Бугу направляли і наново смолили в Смолярах, де жили майстри зі Столина, або місцевими майстрами-лодкарями (Смолярі Світязькі)».

Замість родючих земель — палаючі торфовища

Так було до другої половини ХІХ століття, коли Прип’ять почали каналізовувати. А завершили цей процес примусу над природою в 1970-х роках спорудженням Верхньо-Прип’ятської осушувально-зрошувальної системи. Щоправда вона передбачала низку упереджувальних заходів. Зокрема, спорудження на Прип’яті цілого каскаду шлюзів, які б мали підтримувати рівень води в річці. Більше того, біля села Забужжя навіть було споруджено насосну станцію і 5,5 кілометра каналу з бетонованим ложе та два кілометри ґрунтового для перекачування в меженний період води із Західного Бугу в Прип’ять. Щоправда, як кажуть, за всі роки її вмикали лише раз. Але, як це часто буває, добру ідею занедбали. Достатніх коштів на експлуатацію та ремонт гідроспоруд не виділяли і з часом вони почали виходити з ладу. Шлюзи перестали утримувати на належному рівні воду і та швидко стікала каналами в річку, висушуючи поля. Стали мало не щороку горіти торф’яники, знизилась родючість полів, у криницях почала зникати вода.

Така само доля спіткала і шлюз № 4, що біля села Яревище Дубечненської територіальної громади. Через тривалий період експлуатації його затвор вийшов із ладу і постала проблема його заміни. Не будемо описувати подробиць щодо вирішення цього питання, в нашій зараженій бюрократією державі зробити це вкрай важко, за-
значимо лише, що через неробочий стан шлюзу водогосподарники втратили можливість підтримувати належний рівень у Прип’яті. Унаслідок у спекотну пору року значно знижувався рівень ґрунтових вод, в Яревищі виникла проблема з криницями, сінокосами, городами. Тож коли запропонували поїхати на відкриття відновленого шлюзу, з радістю погодився.

До Яревища із Луцька десь півтори сотні кілометрів, з них майже половина далеко не зразковими шляхами. Попри середину зими, того дня мжичив холодний дощ. За вікном — насичене водою Полісся. В одному із сіл води на обійстях особливо багато. На автобусній зупинці читаємо: село Мокре. Назва повністю відповідає натурі. Не менше підтоплень і в самому Яревищі. Тож без меліорації тут не обійтися. І одним із завдань місцевих громад має стати відновлення внутрігосподарської меліоративної мережі. На жаль, вона тут, як і майже скрізь на Волині, перебуває у занедбаному стані.

Один із каналів цієї мережі ми побачили в Яревищі біля самої Прип’яті. Суцільні чагарники. Вже згодом поцікавився у в.о. начальника регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Ростислава Кравчука, чи не можна було використати його як обвідний канал на час монтажу на шлюзі затвора, а не рити новий. І отримав категоричну заперечну відповідь. Він, на думку фахівця, не впорався б із пропуском річкових вод і теж потребує реконструкції. Але це вже проблема громади, на балансі якої перебуває. У цьому разі Дубечненської.

Повернути у криниці воду, а на луки — розкішні трави

Четвертий шлюз — це одна із гідроспоруд Верхньо-Прип’ятської осушувально-зрошувальної системи, про яку ми вже згадували. Її площа — понад 25 тисяч гектарів. Детальніше про цей об’єкт прошу розповісти в.о. начальника регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Ростислава Кравчука.

— Цей шлюз утримує воду в річці Прип’ять протяжністю до восьми кілометрів. Регулювання води здійснюється в багатоводні і маловодні періоди. Коли багато води, шлюз відкривається і ми понижуємо рівні, коли мало — закриваємо. У 2019 році під час весняної повені на шлюзі сталася аварія. Довелося проводити капітальний ремонт його затвора. Таких шлюзів із схожими затворами на річці Прип’ять — дев’ять. Він має ширину десять метрів, висоту — три метри. Завдяки йому здійснюється регулювання водно-повітряного режиму. Була проблема в Яревищі: не стало води у криницях людей. Шлюзом здійснюється підпір річкової води, що має вплив на рівень ґрунтових вод.

— Сьогодні завдяки генпідрядній організації «ДЕДАЛ» із міста Дубно, зусиллям проектантів Олександра і Тетяни Крутіїв, інженера технагляду Миколи Гончара цей шлюз знову працює, — продовжує Ростислав Кравчук. — Слід відзначити великий внесок у цю справу колишнього Ратнівського міжрайонного управління водного господарства, яке під час реорганізації приєднали до регіонального офісу водних ресурсів, а його колишній начальник Михайло Тимощук став моїм заступником. Не можна не згадати добрим словом і ТзОВ «Волиньтехбуд» із Ковеля, яке очолює Руслан Демчук. Вони закінчували всі ці роботи: засипали обвідний канал, покрили частину дороги щебенем, провели рекультивацію.

Цікавлюся в керівника регіонального офісу загальною ситуацією на верхів’ї Прип’яті.

— Затвор нині перебуває в лежачому стані. Тобто він відкритий, оскільки розпочався багатоводний період. Пройшли дощі, і ми зараз працюємо на скид. Наприкінці повені будемо піднімати затвор і акумулювати воду в річці

Прип’ять. У такий спосіб можемо затримати лише тут до 180 тисяч кубометрів. Це відіграє велику роль, оскільки, коли по Волинській області йде велика повінь, у нас найбільше навантаження несуть колишні Ратнівський і Любешівський райони. Завдяки цим шлюзам, які побудовані на річці Прип’ять, розтягуємо час проходження повені. Тобто вони багатофункціональні. Таких шлюзів дев’ять, а взагалі по Прип’яті їх 15. Але решта шість трішечки менші. П’ятий шлюз теж потребує ремонту. Це вище по течії, поблизу села Любохини. Узагалі, всі шлюзи необхідно ремонтувати, оскільки вони працюють уже багато років. На 4-му вклалися в 1 мільйон 428 тисяч гривень. Це оптимальна вартість робіт, а загалом потрібно як мінімум 2—2,5 мільйона гривень. Адже з 1 січня зросла мінімальна заробітна плата, підвищуються ціни на енергоносії, матеріали.

Нашу розмову продовжує головний інженер проекту Олександр Крутій.

— У 2019 році регіональний офіс звернувся до ТОВ «Рівневодбудпроект», що в аварійному стані перебуває 4-й шлюз на Прип’яті біля села Яровище. Ми на місці виконали інженерно-геодезичні та геологічні вишукування, обстежили споруду. Виявили, що затвор у неробочому стані й подальше його використання недоцільне. А підйомні механізми були в задовільному стані. Відповідно ухвалили рішення виготовити новий затвор, а для того, щоб його встановити, мусили звільнити камеру шлюзу від води. Для цього проектом передбачили на правому березі прокоп. Поряд є канал, який можна було б використати як обвідний. Але, враховуючи, що на ньому є споруди, які не давали б змоги пропускати необхідні витрати води, відповідно прийняли рішення побудувати прокоп поряд із шлюзом, а на руслі — на верхньому і нижньому б’єфі — влаштувати земляні перемички. Роботи на сьогодні повністю завершено.

Однією з найбільш зацікавлених осіб на відкритті оновленого шлюзу був Дубечненський сільський голова Анатолій Костючик.

— Наша громада типово поліська. У нас дуже багато в басейні річки Прип’ять осушених земель. Меліорація відбулась у середині 1970-х років. Вона дала дуже великий ефект. Підвищилися врожаї, налагодилося виробництво на наших тодішніх сільгосппідприємствах. На жаль, останніми роками у збереження меліоративної системи кошти майже не вкладали, поля позаростали, шлюзи розкомплектовані. Проблем багато. А ці землі запущені і не дають відповідної віддачі... Улітку 2020 року, коли була велика повінь, регулювати взагалі не було чим. Цей шлюз вийшов із ладу. Їх на території нашої громади три: в Любохинах, Яревищі, Лютці. Я вдячний нашим меліораторам, що вони зрозуміли нас і відремонтували цей шлюз. У майбутньому робитимемо все, щоб і внутрішні канали привести до належного стану. Хоч це і затратно, але вигідно. У нас земель багато, проте в оренду їх не дуже хочуть брати. А якщо ми трохи попрацюємо, то вони стануть більш родючими і цінними.

Волинь, а особливо її північна частина, часто потерпає від перезволоження. Повені в басейні Прип’яті бувають довготривалі, по кілька місяців. Без меліорації тут не обійтися. Шкода, що держава недостатньо фінансує проведення цих робіт. Слід не забувати, що саме на Волині бере початок найбагатоводніша притока Дніпра річка Прип’ять, і від її стану залежить, чи буде Славутич таким могутнім, як сьогодні, чи не обміліє його русло, чи матимуть що пити міста Придніпров’я, чи тектиме життєдайна волога зрошувальними каналами півдня України.

Довідка

Біфуркація річки — розподіл водного потоку річки на два рукави, які далі течуть як самостійні водотоки і впадають у різні басейни. Завдяки біфуркації басейни і долини двох різних річок поєднуються між собою. Явище властиве для річок з низькими, плоскими вододілами.

Яревище
Волинської області.

Фото автора.