У них велика, дружна родина (на знімку). Сини Віктор, Олег, Дмитрик, а також донечка Вікторія — гордість і радість своїх батьків.
— Найстарший Віктор закінчує військову академію та мріє стати професійним військовим, — з любов’ю розповідає Наталія. — Відслужив у армії, вступив на навчання до Харківської академії Національної гвардії України. Віктор — дуже хороша людина, і ми ним дуже пишаємося. Донечка Вікторія — завідувачка Новоєгорівського ФАПу. Паралельно закінчує запорізький інститут, де навчається на психолога. 13-річний Олег уже обрав майбутній фах — мріє працювати на землі. Дмитро ще думає. Всі наші діти звикли, що в селі треба працювати. У нас завжди було велике господарство: корів і бичків до 10 голів тримали, свиней — до 25... Треба було допомагати синові, який навчався, потім — доньці, та й коли діти хворіли, кошти чималі потрібні були. Звичайно, вони нам дуже допомагали по господарству, куди там самим упоратись було. Може, тому й виросли порядними людьми. Я завжди кажу їм: головне, щоб були людяними і не цурались свого коріння, не соромились, що з села. Село — це взагалі особлива атмосфера щирості, добра, єднання з природою... Нині, коли діти підросли, тримаємо лише кіз, нутрій і качок.
Глава родини Олег очолює Воронівський старостат, він завжди у справах громадських і сімейних. Та й Наталія майже 16 років працює в територіальному центрі з обслуговування самотніх непрацездатних громадян. Їй подобається допомагати людям, тож і радує підопічних своєю турботою та увагою. А ще залюбки займається рукоділлям, особливо — вишиванням та створенням картин із бісеру. Свої вироби дарує близьким. Бере участь у фестивалі вуличного мистецтва у Новоукраїнці, і її виробами не можна не захоплюватись.
Щира, мила, позитивна і приємна в спілкуванні, Наталія справляє враження щасливої людини, і найбільша втіха для неї — це лад у родині, хороші друзі, здорові рідні та щастя її дітей. І вона щовечора дякує Богу за прожитий день, а вранці просить благословення на день прийдешній і миру в Україні. А ще молиться за дітей, адже материнська молитва — найбільший оберіг, вважає Наталія.
У Новорічні свята родина Коваленків завжди збирається разом.
«Це особливі свята, — каже Наталія. — Влітку ми щонеділі відпочиваємо на природі, а взимку такої можливості позбавлені. Тож на Різдво і Водохреще приходять наші батьки, і ми всі збираємось за родинним столом. Підіймаючи келих шампанського, загадуємо бажання і віримо, що вони обов’язково здійсняться. А віра здатна творити дива...»
Кіровоградська область.
Фото автора.
