Таким пам’ятають волиняни Іллю Сизонця.

Фото зроблено восени 2011 року в урочищі Лобна під час святкування Дня партизанської слави —  одразу після того, як йому вручили Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.

У Луцьку, у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки, відбувся вечір пам’яті учасника бойових дій у Другій світовій війні Іллі Сизонця, підготовлений обласною організацією ветеранів України і керівництвом цієї найбільшої книгозбірні регіону.

Ілля Сизонець — людина-легенда. Його життя на 99-му році обірвалося 21 листопада від COVID-19. Навіть короткий переказ біографії викликає захоплення і повагу. Учасник оборони Бреста в червні 1941 року, командир першої створеної в липні того самого року радянської партизанської групи в Україні. В 1944—1945 рр. — командир взводу, а згодом артилерійської батареї, учасник боїв за Україну, Білорусь, Польщу і Німеччину. Двічі на нього приходили похоронки. На станції Лісна в Барановицькому районі Брестської області навіть
була могила з його ім’ям і прізвищем.

Все це — Ілля Ілліч Сизонець.

Про бойовий шлях нашого земляка не раз розповідав «Голос України». На рахунку Іллі Сизонця 25 пущених під укіс ворожих ешелонів, з них 13 — особисто, його взводом, а згодом батареєю, 20 підбитих фашистських «тигрів», «пантер», безліч іншої техніки.

А ще Ілля Сизонець 21 червня 1941 року був перекладачем під час допиту в Брестській фортеці німецького солдата, який переплив Західний Буг, аби повідомити, що завтра почнеться війна. Сизонець вивчив німецьку мову в рідному селі, де жили німці-колоністи. Це не раз допомагало йому на війні.

У травні 1945 року він розписався вуглинкою на рейхстазі.

Про все це згадали на вечорі, присвяченому його пам’яті, на який до бібліотеки імені Олени Пчілки прийшли активісти Волинської обласної і Луцької міської організацій ветеранів України, краєзнавці, вчені — дослідники військової історії і всі, кому був близький Ілля Сизонець.

Своїми спогадами поділився учасник бойових дій у Другій світовій війні Олексій Ліхторович (на знімку праворуч), голова обласної ветеранської організації колишніх партизанів і підпільників Іван Глущук, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України професор Геннадій Бондаренко, дослідник військової історії, доктор історичних наук Олександр Дем’янюк, колишній завідувач відділу культури Ратнівського району Іван Дордюк. Особливо хвилюючими були спогади дочки Іллі Сизонця Тамари Калинович.

Всі промовці відзначали широту душі Іллі Ілліча, його любов до людей. Ось така деталь. Працюючи в сільській школі (Гута Ратнівського району) директором і вчителем фізики, він ніколи не ставив учням двійок, а намагався допомогти засвоїти складний предмет, робив це в позаурочний час, без жодної винагороди. Згадували і його гостинність, вміння з дружиною Надією (теж колишньою партизанкою) приймати гостей і щедро накрити стіл. Його дім часто приймав подорожніх, земляків, ветеранів.

Автор цих рядків пригадав розповідь Іллі Ілліча, як він з бойовими побратимами читав офіційну інформацію: скільки техніки і ворожої сили треба знищити і який вчинок здійснити, щоб тобі дали звання Героя Радянського Союзу. Бійці читали — й сміялися. Бо багато хто з них міг розраховувати на звання Героя навіть двічі. Але ж вони були «оточенцями» — і це накладало певне тавро на кожного. Щоправда, одному з воїнів його взводу Василю Газіну посмертно таки присвоїли звання Героя і встановили у містечку Ратне, що на півночі області, пам’ятник. Ілля Ілліч не раз приїздив туди, щоби вклонитися пам’яті бойового побратима.

Вечір майстерно вела директорка бібліотеки, заслужений працівник культури України Людмила Стасюк, а її колеги натхненно читали українську поезію, присвячену воїнам Другої світової. Було організовано виставку періодики із статтями про Іллю Сизонця.

Як запевнили організатори, подібні вечори в бібліотеці проводитимуться регулярно. Їх героями будуть і учасники Другої світової, й сучасні воїни, які боронять нашу державу на Донбасі. Такі заходи, як відзначив голова обласної організації ветеранів України, заслужений працівник культури України Геннадій Гулько потрібні як і колишнім та нинішнім воїнам, так і молоді, яка повинна знати про подвиг свої батьків, дідів і прадідів. До речі, саме Геннадій Гулько виступив ініціатором проведення цього вечора-пам’яті.

Волинська область.

Фото автора.