Шлях до завершення будівництва комплексу Заводської ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1 був надто довгим і тернистим.
Задля цього торік поєднували кошти та зусилля місцевих громад, області й держави. Зокрема, на реалізацію урядової програми «Спроможна школа для кращих результатів» регіону було спрямовано майже 18 мільйонів гривень, за які виконували будівельні та ремонтні роботи в семи осередках освіти.
Зрозуміло, що йшлося насамперед про опорні заклади, що мають особливе значення для громади. Зазвичай це величезні кількаповерхові споруди, збудовані за радянських часів, коли енергоносії коштували копійки. Вартість останніх зросла в десятки чи навіть сотні разів, тож такі будівлі доводиться енергомодернізовувати, утеплювати, аби звести кінці з кінцями й «утиснутися» в далеко не безрозмірні бюджети місцевих громад.
Левову частку коштів, виділених на виконання згаданої урядової програми, в області витратили саме на капремонти й енергомодернізацію дахів, стін, фасадів загальноосвітніх навчальних закладів. За співфінансування з місцевих бюджетів оновлено покрівлю інтернатного приміщення Чутівської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів, виконано капітальні ремонти з термомодернізацією будівель Котелевської ЗОШ І—ІІІ ступенів № 4, Семенівського навчально-виховного комплексу № 2, Великобагачанського закладу загальної середньої освіти І—ІІІ ступенів.
На утеплення фасаду двоповерхової споруди Чорнухинського ліцею імені Г. Сковороди загалом знадобилося 2,8 мільйона гривень. При цьому з місцевого бюджету додали тільки 293,7 тисячі. Реалізовуючи цей проект, поєднали фінансові ресурси одразу двох державних програм — уже згаданої урядової та президентської, що має назву «Велике будівництво». Тож провідний освітній осередок батьківщини видатного українського філософа та просвітителя Григорія Сковороди, двохсотліття якого наступного року відзначатиме весь цивілізований світ, став справді теплим, ошатним і затишним.
Саме президентське «Велике будівництво» допомогло поставити фінальну крапку у, здавалося, безнадійному довгобуді — спорудженні нового та, власне, основного корпусу Заводської загальноосвітньої школи № 1, яка є опорною в тамтешній новоствореній громаді. Реалізація цього масштабного освітньо-будівельного проекту заслуговує на окрему увагу. І не лише тому, що на його втілення в життя торік в області витратили найбільше коштів — понад 17 мільйонів гривень, з яких частка вливань із держбюджету сягнула 11 мільйонів.
Нагадаємо історію цього навчального закладу, заснованого 1929 року як сталінська початкова школа для дітей будівельників, котрі споруджували тут цукровий завод. Через сім років школа отримала статус середньої. У 1957-му для неї збудували нове чотириповерхове приміщення, та через підвищення рівня ґрунтових вод і просідання фундаменту вже наприкінці 80-х років минулого століття воно стало непридатним для експлуатації... Зрештою, у 2009-му завершили спорудження нового корпусу для учнів 1—4 класів, а наступного року — відкрили ще й їдальню для них.
Натомість триста учнів 5—11 класів цієї школи протягом майже трьох десятиліть(!) змушені були навчатися у пристосованому для цього приміщенні адміністративного корпусу цукрозаводу, яке розташоване майже за кілометр від згаданих новобудов. Облаштовані за допомогою благеньких перегородок класні кімнати в тому заводському приміщенні не відповідали санітарно-гігієнічним та іншим нормам. Крім того, учні середніх і старших класів не мали змоги повноцінно харчуватися. При цьому новий шкільний корпус для них будували мало не два десятиліття...
Складалося враження, що для посадовців і чиновників головним було не зведення вкрай необхідної споруди, а «освоєння» виділених для цього коштів. Минулого року довгобуд внесли до президентської програми «Велике будівництво». Тож увага до нього з боку «вищестоящих» посилювалася. Ще у квітні під час огляду цього об’єкта в Заводському міністром розвитку громад і територій Олексієм Чернишовим було оголошено про плани ввести його в експлуатацію «до 1 вересня 2020 року». У День знань під час візиту на Полтавщину Президент України Володимир Зеленський брав участь у відкритті медичного кардіоцентру, спорудження якого також завершували за програмою «Велике будівництво».
Планувалося, що глава держави того дня відкриватиме й новий корпус Заводської школи № 1... Завершити всі роботи до цього часу «Ч» будівельники не встигали, проте обласні та районні посадовці й чиновники влаштували там неймовірний аврал. Аби встигнути навести бодай поверхневий марафет саме до першого вересня, залучалися вчителі, батьки учнів і школярі. Та за кілька днів до очікуваного приїзду Президента, коли школу вже «інспектували» гості зі столиці й Полтави, там ще прокладали мережі каналізації, теплопостачання та вентиляції, шпаклювали стіни, фарбували приміщення, монтували систему блискавкозахисту...
Стало зрозуміло, що красивої картинки з перерізанням стрічки й першим дзвоником для школярів та заповненням ними класів у День знань не вийде. Тоді найзапопадливіші посадовці з Полтави та району пропонували першого вересня влаштувати дітям таку собі «екскурсію» до нового корпусу школи. Та не пояснили, хто відповідатиме, якщо під час такого променаду діти надихаються випарів фарби чи іншої будівельної хімії й почнуть непритомніти. Та й як заводити три сотні школярів до приміщення, де ще немає каналізації? Тож на подібну аферу керівництво школи, звісно, не погоджувалося.
Зрештою, до їхніх аргументів дослухалися, адже й будівельні норми забороняють «гуляти» недобудовами. Президент у місто Заводське першого вересня не приїхав. А учні 5—11 класів того дня сіли за парти у старому приміщенні школи. Та місцеві державні посадовці на цьому не заспокоїлися. Винною у зриві не так шкільного, як їхнього особистого «свята» вони намагалися зробити директорку Заводської ЗОШ № 1 Наталію Дробязко.
Тож голова Лохвицької райдержадміністрації Тетяна Костенко зажадала, щоб знаний фахівець і керівник колективу, в якому тільки учнів майже півтисячі, сама написала заяву й звільнила посаду директора закладу... Під явно надуманим і висмоктаним із пальця приводом (нібито змушувала батьків учнів здавати кошти). Тоді проти такого чиновницького свавілля повстали батьки. Щоправда, під час велелюдної й емоційної зустрічі з ними очільниця РДА намагалася виправдовуватися: мовляв, її неправильно зрозуміли й узагалі вона особисто нікого не звільняє... Неймовірний резонанс довкола тих пристрастей і захисту керівника закладу батьками учнів та громадськістю посприяв тому, що директорку таки залишили на посаді.
А що ж із новим корпусом школи? Його продовжували доводити, як то кажуть, «до кондиції» до... 22 січня вже нинішнього року. Як повідомила власкору «Голосу України» Наталія Дробязко, акт приймання-передачі цього корпусу школи в експлуатацію було підписано тільки минулої п’ятниці. Звісно, тепер уже без гучних реляцій і безрозмірного піару посадовців і чиновників, які свою «крапку» на ньому, зокрема й у звітах «нагору», поставили ще минулого року.
Та найголовніше те, що новий корпус школи тепер справді готовий зустрічати своїх господарів — учнів і вчителів. Однак заняття в ньому, за словами директорки, ще не розпочалися. Адже через карантин і локдаун наприкінці минулого й на початку нинішнього років саме для учнів 5—11 класів тут, як і повсюдно, практикували дистанційне навчання. Весь наступний тиждень після здачі об’єкта в експлуатацію ці класи по черзі з дотриманням карантинних вимог запрошували у той корпус тільки для ознайомлення з новим місцем навчання...
Водночас завершували останні технічні роботи, зокрема налаштування Інтернету. А вже з понеділка, тобто з першого лютого, й у новому корпусі розпочнуться повноцінні заняття для всіх класів.
— Можна сказати, що справжнє свято Першовересня для них настане першого лютого? — запитую в очільниці закладу.
— Мабуть, можна, — усміхається Наталія Дробязко, якій ще кілька місяців тому було, м’яко кажучи, не до жартів. — Зараз усе нормалізувалося. І ми, вчителі, і учні, і їхні батьки в захваті від новозбудованого корпусу з новими меблями й обладнанням. Порівняно з тим, що мали раніше, це просто небо і земля. У цьому корпусі навчатимуться 300 учнів. А загалом їх у нашій школі сьогодні 497. Навчальний заклад розрахований на 500 школярів. Тож тепер усі мусимо працювати та навчатися ще сумлінніше й відповідальніше.
Полтавська область.
Фото з сайту «Місто Заводське».
