І ціна така була, і можливість. Механізм зміни постачальника газу для населення було запроваджено із 1 липня минулого року. Адже з 1 січня 2020 року у межах зобов’язань перед МВФ Україна взялася повністю лібералізувати ринок постачання газу побутовим споживачам і забезпечити умови для конкуренції в цьому сегменті. Чому мало споживачів скористалися цим? Були необізнані.

Потрібно було зробити це ще влітку

Родина Лавренків з Черкас користується у помешканні газовою колонкою й духовкою. Влітку витрачає майже 15 кубометрів газу на місяць, взимку 30—40. Почувши про можливість змінити постачальника, Тарас Лавренко зробив це в жовтні. Перейшов з АТ «Черкасигаз» на ГК «Нафтогаз». Тоді родині паливо стало обходитись на дві гривні за кубометр дешевше. Пожалкував, що не зробив цього ще влітку, коли газ був по 4,15. У грудні голубе паливо обійшлося йому по 6,50, у січні — по 7,20. Але на лютий-березень Кабмін зафіксував граничну ціну на рівні 6,99 гривні.

Наступного літа, коли газ найдешевший, Тарас Лавренко планує підключити річний тариф. Якщо буде можливість, узяти по гривень 4 за куб.

— Що складного було при зміні постачальника?

— Нічого, оформив зміну онлайн, через «Приват 24». А за транспортування кошти бере «Черкасигаз» і подає показники в «Нафтогаз».

Уманчанин Михайло Мальований перейшов до іншого постачальника, коли почався опалювальний сезон — розповідає видання «Умань News. City».

Живе у приватному будинку, на рік треба приблизно 1500 кубометрів газу. Із сорока постачальників вибрав «Нафтогаз». Робив усе через сайт компанії. Потрібні копії таких документів: про право власності на будинок, паспорта, ідентифікаційного коду. Треба вказати номер ЕІС коду (його можна подивитися у квитанціях за газ або у електронному кабінеті свого попереднього постачальника). Михайло Мальований розповів, що його документи були на розгляді тижнів два — їх перевірили, зв’язалися із попереднім постачальником для перевірки заборгованості. Каже, що сьогодні відбувається масовий перехід користувачів і в «Нафтогазі» не встигають усе швидко опрацювати. Закріпив за собою річний тариф 5,23.

— Я порахував, що приблизно на рік мені потрібно 1400 кубів. Якщо розбити помісячно, то весь рік платитиму по 623 гривні. А в кінці мого річного контракту буде перерахунок, якщо я не використаю кубометри або спалю газу більше.
Хм, чи й собі улітку поторгуватись за свої 5 кубів газу, які щомісяця спалюю, готуючи їжу?

Розлучитися непросто

Проте не всім вдається легко змінити постачальника, дехто уже наштовхнувся на підводне каміння. Так, ресурс «Газправда» розповів особисту історію журналіста «Української енергетики».

Перехід його батьків до нового постачальника закінчився ще на етапі збору документів: у будинку діє колективний, а не індивідуальний, договір на постачання газу. І компанія-управитель не в захваті від ідеї перейти до нового постачальника.

Не гладеньким виявився і досвід тепер уже клієнта ГК «Нафтогаз України» Юрія Лінника, який мешкає в приватному будинку в Рівному і має великі обсяги споживання газу. Як він розповів у Фейсбуці, «розлучення» із газзбутом затяглося: через 15 днів його переходу на «Нафтогаз» вони прислали йому платіжку на 1000 гривень за коригування температурних коефіцієнтів. «Вирішив, що краще заплачу, адже важко уявити, що б вони придумали далі». (Але, до речі, є прецедент: один із газзбутів уже програв у суді Антимонопольному комітету справу «температурних коефіцієнтів»).

Проте новим постачальником Юрій Лінник дуже задоволений: «Мабуть, реформа газу — це одна з найкращих реформ, які у нас були», — вважає він.

Інші деякі «кваліфіковані споживачі», як тепер називають тих, хто користується перевагами ринку газу, також зіткнулись із шантажем попереднього постачальника газу боргами, яких у платіжках ніколи не було.

Але навіть якщо є реальний борг, постачальника можна змінити. Борг треба виплатити протягом 60 днів.

Найважче тим, хто живе в селі

У Великій Британії щорічно 20 відсотків споживачів змінюють постачальників газу. Тож останні частенько пропонують акційні знижки. У Німеччині вже багато років діє ринок газу, і споживач може обирати постачальника, який дає вигіднішу ціну. Так можна заощадити 100—300 євро на рік.

Та не всі вірять, що у нас це запрацює. Типові коментарі: «Нам так не буде», «Як дадуть в одному місці, то вкрадуть в іншому», «Попередні постачальники й нові — одна ватага. Шістдесят контор, півроку ринок, а газ по 10 гривень», «Як перейдеш, то з газзбуту прийдуть і відключать, знайдуть привід», «Зразу маленькими цінами заманять, а тоді влуплять вищі й вищі — що так можна, у договорі дрібненькими буде написано», «Дорослі, а вірять у казочки. Хіба ви не бачите картонність цього так званого ринку газу? Це для гарної картинки перед МВФ». І як крик душі: «Людям у селі газ найбільше треба, але хто їм допоможе пройти цю бюрократичну процедуру?».

«Вихід у тому, щоб повністю відмовитися від споживання дорогого газу і перейти на альтернативні енергоносії. Втім, вони для українців не альтернативні, а традиційні — дрова, вугілля, хмиз, сільськогосподарські відходи. І нехай вони сидять на своїй газовій трубі», — взагалі не вважає зміну постачальника газу чимось суттєвим для людських бюджетів наш земляк Віктор Козоріз.

Де шукати продавця?

Як обрати найкращу цінову пропозицію? На сайті «Газотека» (тут є можливість одразу ж залишити заявку на перехід до нового постачальника), або в мобільному додатку «Енергетика онлайн», або на сайті обраного вами постачальника. Отримати відповіді на найбільш поширені запитання щодо зміни постачальника можна в консультаційному онлайн-центрі ГазПравда.

Щоб перевірити, чи обрана компанія має право на постачання, слід зайти на сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) та вибрати розділ «Ліцензійний реєстр НКРЕКП».