Як і скрізь, на Одещині реалізується чимало різної овочево-фруктової продукції. Однак ціни на неї кусаються. Так, на Доброславському ринку за кілограм столового буряку чи моркви нині необхідно викласти не менше 7 грн, капусти — 5 грн, картоплі — 11 грн, цибулі — 6 грн, зимових сортів яблук — 18 грн, груш — 40 грн. А ось часник, яким чимало громадян зміцнюють свій імунітет, особливо в період пандемії, злетів у ціні аж до 70 грн.
У місцях реалізації овочів та фруктів інколи доводиться чути, що в умовах степової зони Одеської області практично неможливо ефективно займатися їх вирощуванням. Тому ця продукція й завозиться до нас із-за кордону.
Справді, зважаючи на особливості клімату, можна було б з цим певною мірою погодитися, якби дари овочевих плантацій та садів не доставлялися до нас з Туреччини, Ізраїлю, Єгипту, деяких інших країн, де природні умови їх вирощування аж ніяк не кращі за наші.
Мешканці старшого покоління сіл нині ліквідованого Лиманського району добре пам’ятають, що ще три-чотири десятиліття тому на тутешніх землях збирали чималі врожаї і овочів, і фруктів. Варто згадати хоч би про колишній радгосп-завод «Ониськівський» — одне з найпотужніших свого часу агроформувань області з виробництва фруктів, ягід та відповідної плодоягідної консервованої продукції, очолюване тоді досвідченим знавцем садівничої справи Валентином Логвіновим.
Далеко за межами нашого краю були добре відомі здобутки фонтанських та красносільських овочівників, які трудилися на територіях нині створених однойменних ОТГ.
Звичайно, зараз трохи інші часи. Однак ставлення людей до споживання цієї корисної продукції не змінилося як на півдні, так і в інших регіонах країни.
Співвітчизники хочуть мати на столі в достатній кількості екологічно чисті, недорогі овочі та фрукти, вирощені на рідній землі. І про це слід не забувати на усіх щаблях влади.
Держава має створити вигідні умови для вирощування та збуту вітамінізованої продукції. Все решта — справа людських рук.
Доброслав
Одеської області.
