Чабельські школярі біля своєї тісної, старенької школи

Час від часу то в одному, то в іншому селі батьки висловлюють своє невдоволення незадовільними умовами, в яких навчаються їхні діти. А старих і тісних шкіл на Поліссі вистачає. Коли ж влада їх не чує, батьки вдаються до більш радикальних дій — перекривають дороги, не пускають дітей в аварійні школи... Не так давно у Вирах, що в Сарненському районі, батьки вимагали побудувати нову школу. Можливо, справа зрушила б із місця, якби не пандемія...

Схожа проблема зі школою і в сусідньому до Вир селі — Чабель цього-таки Сарненського району. Обидва села входять до складу Вирівської сільської територіальної громади. І в обох гостро стоїть проблема зі школами. Тим часом фінансування з Фонду Регіонального розвитку цьогоріч Рівненщині скоротили вдвічі, тож не профінансованими залишились уже деякі розпочаті об’єкти. Про нові годі й мріяти. І все-таки, хоч би як влада ховала, наче страус, голову в пісок, проблему шкіл-«рукавичок» на Рівненському Поліссі доведеться роз-в’язувати. Адже терпець у людей може увірватися... Багатьом надокучили високі фрази про так звану нову українську школу, про високі стандарти освіти... «Перш ніж їх впроваджувати, слід забезпечити нормальні умови для навчання», — пишуть до редакції мешканці села Чабель.

«Складається враження, що всі ці реформи писали чиновники, які далі Києва і зарубіжжя ніде не були. Вони в кращому разі приїздять в обласні центри, а глибинку, де інше життя, минають», — обурено кажуть мешканці села Чабель, чиї діти навчаються у жахливих умовах.

У цьому переконалася на власні очі. 251 учень навчається в кількох старих дерев’яних приміщеннях (корпусами їх не назвеш). Один із них побудований у 1961 році, тут п’ять класних кімнат. Під інший пристосували приміщення, зведене у 1948 році. У війну село спалили, в лісі збереглися польські бараки. Їх розібрали і побудували приміщення, в якому розмістились майстерня, бібліотека, склад. Але гостра потреба у класах змусила керівництво школи з допомогою батьків, місцевої влади переобладнати його під три класні кімнати. Ось так і навчаються чабельські діти в тісноті та ще й у дві зміни, хоча Чабель належить до населених пунктів, що постраждали внаслідок аварії на

ЧАЕС, тому дітям не дуже бажано навчатися у дві зміни.

Щоправда, добре, що хоч їх годують у школі. Під їдальню пристосували житловий будинок колишнього директора, що був на шкільній території. Діти задоволені шкільними обідами — вони у гурті, звісно, смачніші. Так, минулої п’ятниці в меню були смажена риба з тушкованою картоплею (без неї на Поліссі ніяк), сирна запіканка, чай.

— Не мають наші діти і спортивного залу, тому заняття з фізкультури проводять зазвичай на вулиці, а якісь шкільні заходи — в місцевому клубі, — розповідають батьки Ірина Царук, Степан Ніколайчук, Микола Царук, Роман Ніколайчук, Тетяна Кравчук, Наталія Абрамчук — мама п’яти школярів та інші. — Класні кімнати підлаштовані тільки під нову українську школу, вчителі-предметники не мають кабінетів.

Людей підтримує староста Андрій Кузьмич.

— Кілька років тому батьки почали бити на сполох: мовляв, не пустимо дітей в аварійну школу. Бо терпець увірвався, коли дітям на голову зі стелі впала штукатурка. Добре, що тоді все обійшлося без травм. Але то тільки тимчасово, бо балки від старості от-от рухнуть. Батьки власними силами змушені були укріплювати стіни і стелю, — Андрій Кузьмич показує знімки того ремонту і стану стін.

— Тоді обласна влада відреагувала на наш сигнал «SOS!», в село приїжджав голова Рівненської обласної ради минулого скликання Олександр Данильчук, який погодився, що в Чабелі потрібно будувати нову школу, — розповідає староста. — Віднайшли 300 тисяч гривень у місцевому бюджеті і виготовили проектно-кошторисну документацію на будівництво нової школи. У селі навіть у 2019 році урочисто заклали камінь під фундамент нової школи, завезли блоки... Але надія, що матимуть нову школу, в людей швидко згасла, бо далі справа не зрушила з місця. В області розводили руками: мовляв, немає коштів... А потім пандемія змусила на деякий час забути про цю проблему з проблем, бо діти пішли на дистанційне навчання, через яке вони, на думку батьків, фактично змарнували і втратили рік.

— Бо чабельці через низькі статки та безгрошів’я не спроможні купити всім дітям комп’ютери, іншу техніку, щоб вони навчалися онлайн, — підключилися до розмови вже названі мешканці Чабеля. — А сім’ї майже всі — багатодітні (є й із тринадцятьма дітьми), у кожній по кілька школярів.

— Хіба в Міносвіти знають реальний рівень життя людей у глибинці. Не можемо пригадати, щоб вони наважились ось так просто, без попередження приїхати в будь-яке поліське село, аби на власні очі побачити реальний стан справ. І чи можна в таких умовах нормально навчатися? — обурено кажуть люди. — Вони все торочать про нову українську школу. То нехай зроблять, щоб спочатку була нова школа, а потім проводять свої реформи...

— Пробачте за прозу життя, але наші школярі не мають навіть теплих туалетів. У морози ходять у ті, що надворі. Тому багато хто вдома скаржиться на цистити, — розповідають батьки, які потім дають волю емоціям.

— Цікаво, чи діти освітянських чиновників та урядовців витримали б у таких умовах, як це змушені витримувати наші діти? То про які освітянські реформи можна говорити, якщо не забезпечили бодай елементарних умов навчання? — обурюються батьки.

До речі, на Поліссі люди грамотні, добре знають Конституцію України, тож просили через газету нагадати чиновникам від Міносвіти та урядовцям такі її статті:

«Стаття 53 Конституції України закріплює право на освіту, як і те, що держава забезпечує доступність повної загальної середньої освіти для кожного громадянина. Навчання наших дітей в аварійному приміщенні порушує їхні права як громадян України на охорону здоров’я (стаття 49) та життя (стаття 27), що закріплені в Конституції України».

Ось такий вигляд мала під час ремонту класна кімната, де на дітей зі стелі впала штукатурка.

Село Чабель Вирівської територіальної громади росте і розвивається, тут уже зараз півтори тисячі мешканців. Багато молоді залишається в селі, одружуються, народжують дітей. Майже всі сім’ї багатодітні. Щороку набирають до школи два класи першокласників. Приміщень для переобладнання під класні кімнати вже немає. То так чи інакше проблема будівництва нової школи тільки загострюватиметься. Тож хоч як крути, а владі таки доведеться будувати школу у цьому багатодітному поліському селі.

— Ми наполягатимемо на цьому, — пообіцяли чабельці, яким тепер доведеться оббивати пороги нового голови Рівненської обласної ради та голови Рівненської ОДА.

На думку людей, давно назріла потреба в будівництві дитсадків і шкіл на багатодітному Поліссі. Від цього нікуди не дінешся. Можливо, варто провести інвентаризацію ветхих шкіл і підготувати спеціальну програму з розв’язання цієї важливої й актуальної проблеми, під її реалізацію передбачити фінансування. Адже нічого в нашій державі нема ціннішого, ніж наші діти.

— А якщо скажуть, що для цього немає коштів, ми підкажемо Президенту та уряду, де їх можна віднайти для будівництва дитсадків і шкіл, — кажуть люди із цього поліського села.

Фото надано школою.