Додала їх і нинішня снігова негода, наслідки якої теж ліквідовують громади на місцях. Тож не дивно, що голови територіальних громад приходять додому пізно, втомлені.

«У мене зникає втома, щойно я переступаю поріг хати і чую дитячі голоси», — відверто каже 33-річний зарічненський селищний голова Сарненського району Богдан КВАЧУК — батько п’яти чудових дітей: другокласника Богдана (тезка тата), першокласниці Лілії, п’ятирічного Максима, трирічної Аліни, а також Віталика, якому лише рік і три місяці. Разом із дружиною Світланою ростять дітей слухняними, з вірою у Бога. До речі, глава сім’ї Богдан Валентинович — сам із багатодітної родини.

Таким найціннішим багатством може похвалитися і березівський сільський голова Сарненського району Микола МАРИНИЧ. У нього та його дружини Надії (акушерки за фахом) теж п’ятеро дітей. Щоправда, вони дещо старші і всі школярі. Цікаво, що троє з них, як кажуть на Поліссі, «погодки»: Неонілі — 14 років, Емілії — 13, Роману — 12, на два роки молодша від брата Іринка — їй 10, Михайлу — 9 років. Навіть щоб зібрати всіх до школи (купити приладдя, одяг), подружжю Мариничів доводиться добряче витратися. Але діти того варті.

Каноницький сільський голова Віктор СЕМЧУК (Вараський район) 15 січня учетверте став батьком. На його день народження дружина Катерина (вчителька за фахом) подарувала найцінніше, що могла, — сина Олександра. Йому лише місяць, він — втіха для всієї сім’ї, особливо для сестричок —тринадцятирічної Вікторії та десятилітньої Аліни. Старший син Семчуків Вадим бачить малюка рідше, бо навчається на першому курсі Рівненського державного гуманітарного університету.

Далі у рейтингу багатодітних керівників громад — гощанський селищний голова Микола ПАНЧУК (Рівненський район). «Марта, Іван, Єлизавета», — перераховує з теплотою у голосі своїх дітей завжди серйозний і зосереджений Микола Панчук. Видно, що він їх дуже любить.

Локницький сільський голова Петро ХАРКОВЕЦЬ (Сарненський район) розповів, що він — із багатодітної родини, має трьох братів: Миколу, Василя й Олександра. Цікаво, що всі вони в подальшому обрали собі професію вчителя. Петро Харковець — теж за основним фахом вчитель історії, але громада обрала його сільським головою. Його дружина Галина — вчитель біології, заступник директора Кухчанської школи з виховної роботи, а за «сумісництвом» — дружина керівника громади та мати трьох їхніх дітей.

Старший син подружжя Харковців Андрій — історик за фахом, але працює у Нобельському національному природному заповіднику. Донька Олена навчається в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого у Харкові. Найменша Марія — дев’ятикласниця.

Рівне.