На знімку: під час боїв за Дебальцеве взимку 2015 року.
Восени 2014 року та взимку 2015 року за важливий залізничний вузол Донбасу — місто Дебальцеве точилися запеклі бої. Аби повністю вибити українських захисників, РФ перекинула у цей район величезну кількість найманців, техніки та озброєння.
Відтоді почалися події, які назавжди увійшли в історію, показавши цинізм, жорстокість, безпринципність та підступність російських окупантів.
У січні-лютому 2015 року сталися масштабні жорстокі бої між українською армією та потужним спеціально створеним угрупованням військ противника. Це угруповання складалось із незаконних збройних формувань так званих «ДНР» та «ЛНР», які на той час уже діяли у складі сформованих та керованих РФ 1-го та 2-го армійських корпусів, а також підрозділів та частин російських збройних сил. Створене та забезпечуване РФ угруповання застосовувалось за єдиним задумом задля досягнення ряду воєнних цілей в районі протистояння та воєнно-політичних цілей на міжнародній арені.
До того часу сили АТО впродовж дев’яти місяців забезпечували ізоляцію кризового району на сході України та не допускали його розширення на решту території держави. Починаючи з травня 2014 року штабом АТО було проведено понад 40 операцій з визволення території Донецької та Луганської областей від незаконних збройних формувань. Більшість із них були успішними. Підрозділи Збройних Сил, Національної гвардії, органів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України визволили від терористичних угруповань майже 60% території Донецької та Луганської областей. Було визволено більше ста населених пунктів Донбасу, найбільш важливі з яких: Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ, Сіверськ, Рубіжне, Торецьк (колишній Дзержинськ), Лисичанськ, Дебальцеве та інші.
З нашого боку станом на 27 січня 2015 року у секторі С було залучено майже 13 тисяч особового складу, з них понад вісім тисяч військовослужбовців ЗСУ та приблизно 1500 військовослужбовців Національної гвардії України. Решта — представники інших силових структур (СБУ, МВС та ін.). При цьому вагома частина сил та засобів сектору С виконувала завдання на ряді інших напрямів та утриманні районів, що мали важливе оперативне значення, але не входили до так званого Дебальцевського виступу.
Загальна чисельність особового складу підрозділів, що оборонялися в районі Дебальцевського виступу в лютому 2015 року, становила майже 4700 військовослужбовців ЗСУ. У цьому ж районі від Національної гвардії, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України були задіяні майже 500 осіб.
У розпорядженні наших військ у районі Дебальцевого було 50 танків, до 200 бойових броньованих машин, 40 артилерійських систем, 15 реактивних систем залпового вогню.
Підрозділи Збройних Сил були, в основному, зосереджені на взводних опорних пунктах, переважно на підготовлених висотах і здійснювали оборону великого району. Тому фактично українські захисники не мали змоги знімати будь-які сили і засоби з опорних пунктів. Кожен опорний пункт був як своєрідна фортеця, яка тримала під контролем певну частину території й забезпечувала безпеку наших військ, які знаходилися всередині цього виступу. Крім того, ЗСУ в районі
Дебальцевського виступу не мали фактично ніяких резервів, що майже повністю виключало можливості для здійснення маневру силами.
А ворог, навпаки, мав можливість перекидати свої частини, знімати їх, він мав достатні резерви і в особовому складі, й особливо в артилерії, в танках та можливість широко використовувати їх на різних напрямках.
Хронологія боїв за Дебальцеве розвивалася поступово з нарощуванням ударів військ противника починаючи з 28 січня 2015 року, коли значно збільшились як інтенсивність обстрілів, так і кількість атак підрозділів ворога. Далі вони відбувалися з нарощенням, і фактично завершилися 21 лютого вже після виведення наших частин і підрозділів з району Дебальцевого.
До переламних моментів, які не дозволили втримати оборону в районі Дебальцевого, увійшли бойові дії у Вуглегірську та на північно-східній околиці Дебальцевого. В районі Вуглегірська переважаючим силам противника протистояли підрозділи 13-го окремого мотопіхотного батальйону спільно з підрозділами Національної гвардії та Міністерства внутрішніх справ, які, опинившись під ударом ворога, були змушені відходити й залишити свої позиції.
На іншій ділянці, що на північно-східній околиці Дебальцевого, не витримали вогневого натиску противника 107 бійців 40-го окремого мотопіхотного батальйону...
Коли стало зрозуміло, що втримати Дебальцеве неможливо, було прийнято рішення про виведення підрозділів у безпечні райони.
Вихід із так званого дебальцевського котла заради збереження життя своїх захисників виявився для України трагічним — загалом у протистоянні з ворогом віддали своє життя 110 військових ЗСУ, ще 270 було поранено, 7 узято у полон та 18 зникли безвісти.
У своєму зверненні у зв’язку з шостою річницею виходу українських військ із оточення у Дебальцевому голова Донецької ОДА Павло Кириленко зазначив:
«Згадаймо тих, хто віддав своє життя за Україну. Сьогодні — день виходу українських військ із оточення у Дебальцевому. Ми відійшли, але повернемось. Вічна пам’ять кожному полеглому воїну. Безмежна вдячність тим, хто й нині тримає лінію української оборони».
Під час вшанування подій шестирічної давності наголошувалося: біль і жах від тих втрат ми пам’ятаємо й досі.
Прикриваючись фальшивими лозунгами та обіцянками встановити на українському Донбасі «руський мир», найманці РФ зруйнували мирне місто, принесли кров і сльози на українську землю. Вічна пам’ять і низький уклін загиблим героям.
Вдячна шана воїнам-захисникам України...
Фото з відкритих джерел.
