Наслідки знищення акацій. Жителі Рівнянської громади (Новоукраїнський район) намагаються захистити свою лісосмугу.

Фото та скріншот відео зі сторінки Любові ТАРОВИК у Фейсбуці.

Кілька десятків місцевих жителів вийшли захищати від вирубки свою лісосмугу.

— Раніше суховії несли пил із чорноземних полів. Тими бурями закривало сонце. А після злив вода змивала городину, заносила багнюкою дорогу, — розповідає один з учасників створення бар’єрної лісосмуги, місцевий житель Василь Гавриш.

— Ті дерева рятували сільську околицю у великій балці, де концентрувалися всі вітри, які є в природі.

Люди обурюються, на яких підставах військовим надали, ті зі свого боку продали, а фермер купив придорожню смугу?

А якщо так піде далі, господарі угідь зі ставками почнуть за своїм бажанням зливати воду, інші розгорнуть кургани (що, втім, і так робиться по-тихому). Або вирубають Чорний ліс на олівці дітям, які старанно виводитимуть ними гасла: «Ліс — наше багатство. Не губи його!», «Мало лісу — бережи! Нема лісу — посади!».

— Колись районні меліоратори разом із нашим колгоспом розробили повноцінний проект, «під машину» рівними рядочками посадили ці акації. Тепер ті зусилля — на вітер? — дивується непослідовності дій влади ще одна місцева активістка Любов Таровик.

А сільський голова Олександр Пєшехонов стверджує, що Держгеокадастр не погодив свої дії із сільською владою, коли передавав земельну ділянку під посадкою трьом військовим.

— Запиту на погодження не було, — запевняє посадовець. — А потім землю передали (чи продали, чи подарували?) іншій особі...

А мало б бути зовсім інакше. Управлінню Держ-геокадастру в області було б не зайвим розтлумачити всім, чому лісосмуга вважається землею сільськогосподарського призначення. Що вирізаючи багатолітні дерева — природну захисну смугу посівів та населених пунктів від суховіїв, пилових бур, створену для поліпшення водного режиму ґрунту й запобігання його ерозії, підвищення врожайності сільгоспкультур, для покращення на полях мікроклімату, снігозатримання, боротьби з видуванням, збереження і покращення родючості ґрунтів, на виду у всіх людина публічно кидає виклик інтересам громади і суспільства. А може навіть і порушує закон.

Олег Лубенець, у чиїх руках у підсумку опинилася лісосмуга, зі свого боку запитує: «Як я міг господарювати в чагарниках? Тим паче, що в документах написано — «земля сільгосппризначення». Акації почав вирізати, бо готував землю під посів. Активісти й поліція з’явилися на третій день...»

Чоловік каже, що дослухався до громадської думки, бо й сам тут народився, і мама живе в Рівному, а конфлікти йому, мовляв, не потрібні.

Голова ТОВ «Рассвєт» Микола Макодзеба прагне врегулювати конфлікт, повернути полям і садибам захист від буревіїв, зокрема, посадивши на місці вирубаних акацій сад. А також провести роботи з водовідведення, щоб зливові води не несло на людські городи. Тож він запропонував новому власникові іншу ділянку. Днями має відбутися офіційний обмін землями.

Тим часом керівник Новоукраїнського районного відділу поліції Ігор Матвійчук, розповідаючи про те, як зреагували правоохоронці на дзижчання пилок під Рівним і акцію протесту, апелює до статті 246 Кримінального кодексу України. Вона передбачає покарання за незаконну вирубку. Принаймні правоохоронець посилається на неї як на можливий контрзахід. То про що тут насправді йдеться — про освоєння господарем незручного клаптя землі чи про завдання шкоди екології та благоустрою, нищення результатів багаторічної співпраці людини і природи?



Фото автора.

Їдучи автошляхом державного значення М-13 Кропивницький — Платонове, багато хто звертає увагу на те, що ще кілька років тому загорожа з дерев обабіч неї була набагато щільнішою. Ширшими, густішими та пишнішими були лісосмуги, що захищають поля ліворуч та праворуч від дороги. Дерев, особливо дорослих, стало в рази менше. Вочевидь, комусь вони знадобилися. Старі насадження також відживають, дерева ламаються під вітром, а нові посадити нікому. В обох випадках — сумно. За законом за охорону ґрунтів, землеустрій (та наповнення земельного кадастру, звичайно) відповідає Держгеокадастр. А по совісті, кожен, хто бере землю «в роботу», особливо якщо він бігав по цій землі босоніж, повинен бачити якусь різницю між опеньком і пеньком, мав би відчувати, що дерево живе, воно — друг, лікар, прохолода, кисень... Адже п’ятсот дерев не виростуть як за помахом чарівної палички. Особливо, якщо в «чарівників» — інші інтереси, а палички пішли на брикети і на дрова.

Коментар юриста

Свого часу полезахисні лісові смуги належали до земель лісогосподарського призначення. Проте 10 липня 2018 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» до ст. 5 Лісового кодексу України було внесено зміни, відповідно до яких з 1 січня 2019 року до земель лісогосподарського призначення більше не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Одночасно було доповнено Земельний кодекс України ст. 37-1, ч. 7 якої встановлює, що земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації. Тобто в нашому випадку такі землі не можуть передаватися в приватну власність, а лише в постійне користування чи оренду. Отримати в оренду земельну ділянку, до складу якої включені полезахисні смуги, може фізична чи юридична особа за умови закріплення в договорі оренди обов’язку утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації. Такі лісосмуги залишаються в державній або комунальній власності і мають статус несільськогосподарських угідь, які належать до земель сільськогосподарського призначення (п. «б» ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

Сергій ДЕМСЬКИЙ.