У кожної людини і родини бувають серйозні випробування і непрості часи. Через пандемію таким для більшості став минулий рік. Багатьом доводилось приймати непрості рішення і шукати шляхи виходу із глухого кута.

З такими само проблемами, але у значно більшому масштабі зіткнулись населені пункти і цілі регіони. У Хмельницькій ОДА проаналізували, як області вдалося впоратися з усіма викликами часу. Висновки виявились не надто оптимістичними. За багатьма позиціями Хмельниччина змінусувала. Чи позначилось це на житті тих, хто тут живе?

На колегію облдержадміністрації було винесено питання про підсумки соціально-економічного розвитку, проте говорити довелось не так про поступальний розвиток, як про відставання. Хоча чиновники і говорили про те, що діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування спрямовувалась на розвиток регіону, поліпшення добробуту населення, зниження рівня безробіття тощо, але результати виявились доволі скромними.

Промисловість шкутильгала

Для того, щоб працювала економіка, на тисячі підприємств краю трудились 49 тисяч працівників. Але до фінішу дійшли не всі — частина підприємств зменшила обсяги виробництва, частина взагалі тимчасово припинила роботу через втрату ринків збуту та відсутність кваліфікованих працівників, які поїхали заробляти за кордон. У результаті індекс промислового виробництва дотягнув тільки до 97 відсотків. І втішило лише те, що позаторік він був ще нижчий.

Але тим галузям, які зазнали серйозних втрат, від цього не легше. Обсяги виробництва хімічної продукції скоротились на 38 відсотків, машинобудування — майже на 16, харчових продуктів — на 18, одягу та взуття — на 10. Здебільшого у цьому списку ті підприємства, товари яких чи не найбільше потребує ринок.

Заради об’єктивності варто сказати, що деяким вдалось вирватись уперед і навіть збільшити виробництво. Та це не надто вплинуло на загальну ситуацію. Адже річ навіть не в тому, чи отримав ринок товар місцевого виробника, а в тому, чи була промислова галузь настільки успішна, що могла дати людям роботу, а бюджету — стабільні надходження. А саме цим важко похвалитись.

Хоча село звітувало про рекорди

У загальному підсумку всім агропідприємствам краю вдалось вийти тільки на 95 відсотків індексу виробництва. До того ж відставання у тваринництві було дещо менше. А от у рослинництві ситуація склалась парадоксальна.

З одного боку, невдачі пояснюють зниженням урожайності низки культур через складні погодні умови. Та з другого — область постійно звітувала про те, що вона посіла третє місце в країні із врожайності зернових. До того ж їх валове виробництво було ще вище, ніж доволі успішного позаминулого року. А, приміром, показники врожайності кукурудзи та сої стали найвищими у країні.

Чи вдасться досягнути стовідсоткової індексової позначки нинішнього року, сказати важко. І не тільки тому, що сюрпризи погоди складно передбачити. А насамперед тому, що під майбутній урожай озимих засіяли на дев’ять відсотків площ менше, ніж торік. На тринадцять відсотків скоротився клин зернових. Тож досягти більшого успіху на менших полях буде ще важче.

Та й для тваринництва ця перспектива не дуже обнадійлива, бо може позначитись на кормовій базі, а отже, і на обсягах виробництва м’яса, молока тощо. А вони й без того скорочуються. За рік виробництво м’яса в краї зменшилось на дев’ять відсотків, а яєць — на п’ять. Результати такого господарювання не могли не помітити споживачі. Адже останніми місяцями саме ці продукти істотно зросли в ціні. До того ж яйця б’ють усі рекорди за темпами подорожчання.

Навіть дороги не звабили інвесторів

Чи не найбільш помітний успіх краю — це збудовані та відремонтовані ділянки доріг.

На це Хмельниччина отримала від держави 6,5 мільярда гривень. Коштів вистачило на те, щоб ввести в експлуатацію 47 об’єктів доріг державного значення, 54 — місцевого та ще 41 об’єкт на вулицях і дорогах комунальної власності в населених пунктах. Це справді масштабна робота, і пасажири та водії не могли не помітити цих змін.

Але велике дорожнє будівництво було затіяне не тільки заради цього. З-поміж іншого дороги мали привести в економіку області нових інвесторів. Але очікування не виправдались. Обсяг залучених прямих іноземних інвестицій становив тільки 174 мільйони доларів, і це лише 69 відсотків до попереднього року.

Було складно не тільки налагоджувати партнерські зв’язки із закордонними бізнесменами та виробничниками, а й торгувати. Знизився зовнішньоторговельний оборот товарів, скоротився імпорт продукції.

Зате ціни були в плюсі

Хоча в економіці краю були і певні здобутки, проте всі втрати, великі та малі, не могли не позначитись на споживчому ринку та ціновій ситуації. І тут закономірність одна: що гірше працює економіка, то швидше ростуть ціни.

Важко знайти товар чи послугу, які не подорожчали. Хоча загалом статистика називає індекс споживчих цін на товари та послуги у 104,9 відсотка, а на харчові продукти — 105,5 відсотка, і це не набагато вище, ніж минулими роками, проте чимало родин відчуло, що вони впритул наблизились до порогу бідності. Доходи вже ніяк не встигають за найнеобхіднішими видатками. Чимало людей застрягли у фінансовій безвиході. Сподівань на те, що найближчим часом ситуація може істотно змінитись, мало.

І це навіть за того, що в області постійно кажуть про зростання середньої зарплати. Справді, вона піднялась майже на 14 відсотків і дійшла до позначки у 9,9 тисячі гривень. Але реально такі гроші додому приносить далеко не кожен годувальник. Знайти вакансії з такими зарплатами практично неможливо. А за ті, що пропонують роботодавці, обіцяють зарплатню не більш як 5—7 тисяч гривень на місяць.

Як живеться родинам із такими доходами, годі й казати. А кому ще гірше й важче, то це пенсіонерам. Таких на Хмельниччині майже 398 тисяч.

Про них теж наче дбали: розмір пенсії за рік зріс на 14 відсотків. Та в підсумку вийшло, що середня не перевищує 2,9 тисячі гривень. А багатьом доводиться виживати і на меншу. Як це робити, коли тільки вартість комуналки інколи значно перевищує цю суму? Жодні розповіді про позитивні факти і здобутки влади не можуть переконати людей із такими статками в тому, що життя стало кращим і заможнішим.

А винних немає

Та найгірше те, що на місцях не знайти тих, хто міг би кардинально змінити ситуацію. І не тому, що влада не хоче цього робити. Навпаки, весь час на всіх рівнях її представники запевняють, що прагнуть стабілізувати соціально-економічну ситуацію та досягнути нових висот у розвитку провідних галузей виробничої та соціальної сфер.

Нагадав про це і голова ОДА Сергій Гамалій:

— Держава допомагає через Державний фонд регіонального розвитку субвенціями на соціально-економічний розвиток територій та на розвиток охорони здоров’я, коштами на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг. І першочергове завдання, яке стоїть перед владою на місцях, — це розвиток територій та забезпечення благополуччя жителів області.

Усе правда в цих словах. Але чи знайшли для себе відповіді на запитання, коли насправді стане легше жити, тисячі хмельничан? І чи насправді може розв’язати їхні проблеми місцева влада?

У більшості випадків вона не може вплинути на загальні процеси і є лише виконавцем того, що пропонується згори. На жаль, ці ідеї не приносять змін на краще в життя людей. Хоча й обіцяють.

Хмельницький.