На початку лютого в Кривому Розі відкрилася перша в Україні міні-АРТ-галерея гравюри на склі та на дереві. Тут, зокрема, представлені 18 робіт колишнього металурга з Кривого Рогу Василя Пілки. Переважно авторські. Ще сім картин — збільшені копії гравюр німецького живописця епохи Ренесансу Альбрехта Дюрера («Носоріг», «Свята Марія увінчана двома янголами» тощо).

Гравюра «Знімок УЗД» — перша в історії людства творча робота такого медичного фото в оригінальному розмірі, перенесена з плівки. Це підтвердили міжнародні експерти. «Прообразу» цієї картини, хлопчику, вже понад два роки. Гравюру замовила щаслива бабуся, яка чекала на онука.

«Коли працював над картиною, було відчуття, ніби перебуваю в якійсь посудині», — каже художник. Василь кілька днів виношує майбутній образ, потім переносить його на богемський кришталь. «Скло для мене, ніби сильний наркотик, від якого не можу відірватися, доки не побачу перший начерк. Аж увечері згадую, що ще й не обідав», — розповідає він...

Василь зайнявся творчістю 13 років тому, коли пішов на пенсію. Тепер має приблизно 300 робіт у скляному виконанні. Вони присвячені національній тематиці («Кобзар», «Тарас Бульба та сини», «Козак Ріг», вишивка хрестиком по склу), історіям з життя Ісуса Христа, релігійним святиням, криворізьким пам’яткам архітектури.

Звідки це взялося у ветерана металургійного комбінату «АрселорМіттал Кривий Ріг», за плечима якого 20 літ роботи біля мартенівській печі, а батьки були далекі від мистецтва (мати працювала в шахті, батько — на автокрані)?

«Мій дід, який жив у селі Павлові Свалявського району на Закарпатті, був знаним майстром-червонодеревцем. Відбирав доброї якості дерево для царських карет, робив для них колеса та інші деталі», — розповів «Голосу України» Василь Пілка.

На Закарпатті діда називали «Пан Пілко». Онук зізнається, що на могилі пращура йому стає трохи моторошно. Через сімейну традицію називати сина ім’ям його батька він є повним тезкою діда. На надгробку майстер гравірування на склі читає... своє ім’я (Василь Йосипович Пілка) та бачить... свій портрет (він дуже схожий на діда)...

Бабуся Василя була чешкою. Шкода, що не дожила до часів, коли онук почав створювати картини на чеському богемському кришталі. Чехи ж з заводу «Богемія» (місто Подєбради, Чехія), коли дізналися, що плоский кришталь потрібен для гравюр, попросили Василя разом із бланками замовлень на матеріал електронною поштою надсилати і свої творчі звіти — зразки виготовлених робіт. Для чехів престижно, що їхній кришталь служить для створення не лише чудового посуду, а й гравюр.

Криворіжець створює унікальні картини на склі алмазним різаком. Скло піддалося майстру не одразу: примхливий матеріал давив пилом, вибухав в обличчя скалками. Але для того, хто знає, як гартується сталь, та має залізне терпіння, це — не перепона. Василь експериментував. Допомогли навички механіка, розуміння фізичних і хімічних процесів матеріалів. Після українського та італійського скла («біла сльоза») перейшов до богемського: серйозні роботи потребують найякіснішого матеріалу.

Мікроподряпини зі скла не виводяться, тому Василь працює у рукавичках. З крихким матеріалом обережний, наче хірург. На виготовлення однієї картини витрачає від місяця до півроку. Свою першу картину з орхідеєю — символом кохання і романтики, подарував жінці на ім’я Орхідея.

Творчість Пілки оповита атмосферою любові, що надихає на нові образи. Унікальні збільшені гравіровані твори українця за А. Дюрером уже кілька років виставляють у своїх галереях німецькі музеї, які тісно співпрацюють із Василем.

Планується й виставка колекції «Хресний шлях Ісуса» у Ватикані, але поки що стала на заваді пандемія.

«Через активну діяльність на арт-ринку своїх «імітаторів» я зареєстрував авторське право на техніку й авторське право на твір Картина-гравюра «з багатьох єдина» та торгову марку. В Мінекономрозвитку мене попередили, що тепер не матиму права копіювати навіть власні роботи. Мене це не лякає, бо кожна моя картина — ексклюзив», — каже Василь Пілка.

У 2017 році його ім’я занесене в Міжнародний реєстр культурних діячів. Митця нагороджено золотою медаллю Академії наук України, золотою медаллю Івана Павла II, нагрудним хрестом Ватикану. Роботами Василя захоплюються на міжнародних виставках. Скляні шедеври купують у різні країни. При тім художник ніде не вчився малювання. Закінчив лише криворізьку десятирічку. Василь із тих, хто зробив себе сам. Зізнається, що жага творчості прийшла до нього після інсульту. І якщо Господь дав йому ще пожити на цьому світі — то, напевне, недарма.