Але сьогодні ви вже не відрізните її домовичка Бубу, бичка Борю чи ще якогось матеріалізованого казкового героя від якісного фабричного родича.
Щоправда, Надія Вікторівна — сама собі креативний директор, дизайнер, відділ якості тощо. Причому весь цей «завод» за потреби вигідно поміщається в жіночій сумці та легко пересувається вулицями Букварки Олександрівського району, що на Кіровоградщині. Приміром, від хати, де жінка мешкає разом із вісімдесятирічною мамою, Лідією Романівною, до магазину, де вона торгує універсальним сільським крамом.
Печиво, цукерки, амігурумі...
Саме тут, у приватній крамниці місцевого фермера Віктора Гусака, майстриня тікає від одноманітних буднів села у світ дитячих фантазій. Причому отримує від цієї «втечі» таке ж праведне задоволення, як, приміром, Волт Дісней — від своїх персонажів і кіноробіт...
У магазин заходять люди, купують цукерки, печиво, інші товари, відволікаючи майстриню до прилавка, а за кілька хвилин вона знову повертається до улюбленої справи.
Дарувати приємніше
Шість років тому донька Надії Вікторівни отримала роботу в одній зі шкіл Кропивницького і щоб організувати трудове дозвілля класу, куди була призначена керівником, вирішила посвятити дітей у таємниці японського мистецтва амігурумі (буквально — «плетене — загорнуте», тобто — плетіння спицями або гачком маленьких звірят чи людиноподібних істот). Анастасія Андріївна поділилася завданням із мамою, і вона весь нерозтрачений ентузіазм спрямувала на практичне опанування методики плетіння, детально викладеної у відповідному посібнику.
Так на світ з’явилися перші десять персонажів, а від безкінечного клубка акрилових ниток були відмотані перші кілометри.
Справа припала до душі всім. Школярам, до речі, також сподобалися яскраві зайчики-лисички з легкою кармою потішних компанійських звіряток. Іграшки продалися на ярмарку, а кошти були переказані в АТО.
Відтоді Надія Мисевра спиці для плетіння з рук надовго не випускала. А світом розійшлися уже сотні іграшок. Деяким у валізах наших заробітчан навіть поталанило побачити заморські країни, але більшість залишилося на постійному проживанні в дитячих кімнатах і вітальнях мешканців Букварки, Олександрівки, Кропивницького. Далеко не всі мультяшні герої стали предметом комерції, безліч їх подаровано маленьким відвідувачам магазину і сусідським дітям просто «заради усмішки». А ті, що купувалися, діставалися новим власникам за символічні гроші. Приміром, ведмедик, над яким саме працює майстриня, коштуватиме аж... шістдесят гривень. А заробить вона на ньому гривень десять-п’ятнадцять.
«Оці прикраси-дрібнички куплені мною в доступному за цінами магазині «Аврора», — ділиться секретами жінка. — Пластикові набори з яблучками прикрасять їжачків, нитка-травинка теж знайде своє призначення... Амігурумі для мене — справа нова, але плела я завжди: килимки, шкатулки, одяг. Ніколи не ставлю високої ціни на своє рукоділля. З більшим задоволенням дарую. Є в мене, наприклад, один місцевий поціновувач таланту — Назарчик (менший за мого онука), який приходить із мамою в магазин і з усією своєю п’ятирічною крутою харизмою запитує ще з порога: «А що в тебе є?» Нещодавно я сплела йому медузу...»
Спершу — онукові, потім — решті світу
Список щасливчиків, яким поталанило першими оцінити якість продукції від Надії Вікторівни, безперечно, очолює онук Женя. Кожна нова серійна іграшка з любов’ю адресована йому. Крім того, своїм приїздом до бабусі Женя має одноосібне й повне право скасувати робочі будні. «Тоді всі спиці й нитки відкладаються вбік і ми просто... «казимося», — радіє тим візитам майстриня.
Цікаво, як багато нового в собі відкриває людина впродовж життя! Особливо в періоди, коли ламаються старі звички. Через втрату роботи, наприклад.
Замість післямови
До 2000-го Надія Мисевра працювала зоотехніком. Потім тваринництво стало неприбутковою галуззю і залишилося в минулому. На якомусь етапі життя оптимізм і винахідливість Надії Вікторівни підказали їй, що вижити в такому середовищі може допомогти... акриловий бичок Боря. Його хоч травою не годуй — однак усміхається оченятками-гудзиками і випромінює дружелюбність. Як і його «хресна мама». Виживемо...
Кіровоградська область.
Фото надано автором.
