На знімку: під час карантину школи Хмельницької громади поповнились сучасним приладдям.

 

«Дистанційка» змінила мислення, звички, напрацьовані роками методики і міцно вкоренилась у свідомості як учнів, так і викладачів. Уроки, домашнє завдання, заліки, ЗНО врешті-решт — усе тепер по-іншому.

Добре це чи погано? Думки різні. Хтось відверто радіє тому, що не треба ходити на заняття. Комусь ніяк не пристосуватись до того, що «пояснювати урок» доводиться екрану монітора. А для когось з’явився шанс отримати ліпші знання. І тепер не всі хочуть знову до школи.

Сам плануєш свій день

 Після того як школярка із Шепетівки Наталя Рула спробувала дистанційне навчання, повертатись до свого класу не захотіла. Натомість обрала для себе заняття в столичній онлайн-школі.

Уперше спробувала ще торік під час локдауну. Тоді одночасно навчалась у двох школах — у своїй шепетівській та київській. Таке стало можливим саме через карантин. Але віддалені заняття настільки сподобались, що від традиційних уроків у класі цьогоріч школярка вирішила відмовитись. Переконана, онлайн-освіта надає більше можливостей і глибші знання. А ще — розкриває світ. Адже сьогодні серед її однокласників діти з різних країн, і спілкування з ними — це теж одна із складових освіти.

До того ж тепер у неї немає таких умовностей, як прив’язка до конкретного місця і часу. На уроки «ходить» там і тоді, коли їй зручно. Не спиться вночі — будь ласка, студіюй будь-який предмет. Ніхто не заважає, не відволікається увага на інших учнів. Втомився — можеш відпочити, перекусити, зайнятись спортивними вправами. А хочеш — один і той само урок можна пройти кілька разів, поки все зрозумієш і засвоїш. Такого у класі з кількома десятками учнів не буває.

На вибір школярки вплинуло й те, що уроки в онлайн-школі цікаві і добре продумані. Далеко не кожен учитель готовий розробляти спеціальні ігри, підбирати відеосюжети, комбінувати тексти і аудіоматеріали тощо. Словом, Наталя відкрила для себе нову якість навчання. А та, в свою чергу, потягнула і новий спосіб життя.

Спочатку в родині не могли налаштуватись на те, що донька не зривається раненько і не збирається поспіхом до школи. Натомість дозволяє собі поспати довше. Та потім зрозуміли, що дівчина обирає для себе комфортний і гнучкий графік для навчання і відпочинку. І це не тільки зручно, а й продуктивно, адже дає змогу значно ефективніше використовувати вільний час. Особливо, якщо займаєшся музикою, мистецтвом чи спортом. Якщо раніше Наталя змушена була викроювати час на улюблені справи тільки після шкільних уроків, тепер може самостійно спланувати весь день. І це важливо.

Карантин далеко не всіх змусив перейти до нових шкіл. Однак, як показало невелике опитування в одній із хмельницьких шкіл, більшість старшокласників надають перевагу саме онлайн-навчанню. Кажуть, так можуть зосередитись на головному, краще підготуватись до вступу до вищих навчальних закладів.

Але багато хто скучив за традиційним розпорядком і звичними уроками. І особливо це стосується вихованців молодших та середніх класів.

Тільки б сісти за парти

Їм важко провести цілий урок перед екраном: увага розсіюється, з’являється бажання вимкнути монітор... Знання від цього не поліпшуються. Якщо раніше чи не кожен учень мріяв про закінчення чверті і канікули, тепер у багатьох інші бажання — сісти за парту, послухати вчителя, попрацювати на лабораторних заняттях.

Не дивно, що чимало шкіл готується до занять після карантину ретельніше, ніж до початку нового навчального року.

— Вчитися має бути цікаво і пізнавально. Наших школярів після повернення із «дистанційки» на очне навчання чекає несподіванка, — розповів Хмельницький міський голова Олександр Симчишин. — З року в рік оновлюємо профільні кабінети в наших школах. На їх закупівлю в бюджеті міста передбачено три мільйони гривень — по 200 тисяч на один навчальний заклад.

Цьогоріч нові профільні кабінети вже отримали тринадцять міських і два сільські заклади освіти, які увійшли до новоствореної Хмельницької територіальної громади. І навіть тоді, коли класи спорожніли через карантин, про нове обладнання для них не забули. У другому півріччі ще 16 шкіл і ПТУ отримають СТЕМ-класи майже на десять мільйонів гривень. А в сільських школах з’являться смартборди.

Випробування для вчителів

Дистанційне навчання стало серйозним випробуванням і для них. З одного боку, показало, що сучасному педагогу вже не обійтись без електронних гаджетів. З другого, допомогло зрозуміти: навряд чи вдасться повернутись до докарантинних уроків.

Усі оцінили важливість спілкування «очі в очі». Учителі в один голос розповідали, що карантин не просто подовжив їх робочий день, а й змусив по вісім — десять годин проводити перед екраном комп’ютера. Це — важко і виснажливо.

Були й такі, кому довелось мало не з нуля опановувати роботу з електронними додатками. І вчителям було складно вчитись. Виручали, підказували один одному. А дехто став інтернет-наставником для колег-педагогів. Так, вчитель інформатики з Хмельницького Віктор Фелонюк записав відеоролик з порадами і рекомендаціями, як перейти з уроку реального у віртуальний, якими платформами і програмами краще користуватись під час «дистанційки», як зробити перші кроки, зареєструватись, зробити відповідні налаштування тощо. Цей посібник швидко набрав кілька десятків тисяч переглядів в Інтернеті. І це ще раз підтвердило, що до карантинних занять були готові далеко не всі педагоги.

Багатьом не вистачало не тільки теорії, а й просто комп’ютерів та планшетів. У Хмельницькій гімназії № 1 пішли навіть на те, що шкільні ноутбуки, які в класах призначались для учнів, на час карантину передали додому вчителям, аби ті могли проводити уроки.

Карантин і «дистанційка» дали свої уроки всім. Насамперед показали, що школа — це неоціненна можливість здобути освіту і знайти друзів. Забувати про це не варто.

Хмельницький.

Фото автора.