Командир відділення Ігор.
На стінках затишного бліндажа — звичні кожному військовому дитячі малюнки. Їх передають із ротації у ротацію, бережуть. Уже сотні разів переглядали і перечитували щирі дитячі побажання.
Щоб дістатись до потрібного місця, нам довелося скористатись човном. Веслували швидко, наскільки можливо при такій сильній течії.
На березі, біля дерев’яного саморобного пірса, нас зустрічає табличка «Вас вітає порт Техас» та командир взводу старший лейтенант Олександр. Разом із ним починаємо оглядати господарство десантників. Спочатку він завів на кухню — добротний і просторий бліндаж, на поличках акуратно розкладені продукти, відчувається, що господар тут досить акуратна і хазяйновита людина. На все приміщення шириться аромат від борщу, що мліє на газовій плиті.
Роман з Рівненщини.
Рухаємось до позицій, на спортивному майданчику займається військовий — це Роман з Рівненщини. Хлопець два роки вже у підрозділі, кожну вільну хвилину займається спортом, як і більшість десантників на позиції. Воно й не дивно, офіцер показує тут приклад. Він у повному споряджені враз застрибнув на бруси і з легкістю з десяток разів віджався.
— Хлопці тут молоді та спортивні, все своїми руками обладнали, і час швидше йде, і користь для здоров’я, — каже офіцер. Він сам на війні з перших днів, воював у добробаті МВС, згодом понад рік — у «Правому секторі» під Широкиним, і ось уже майже три роки — в ЗСУ. Олександр захоплюється військовою історією і з дитинства виховувався на розповідях діда — бійця УПА — про боротьбу за Україну.
Розташування опорника дещо специфічне, він висунутий попереду основних позицій бригади, тож і система оборони тут облаштована відповідним чином, основні та запасні позиції для розрахунків обладнані так, щоб вести кругову оборону. Стінки окопів обшиті дошками, вся лінія перекрита великими балками — ні тобі води, ні звичного весняного болота.
Офіцер запрошує у бліндаж — доволі просторий, затишний і зовсім не такий, які я бачив за роки війни. Зброя, шоломи, бронежилети — на акуратних полицях, і все це підсвічується діодною стрічкою. Для відпочинку десантники обладнали індивідуальні спальні місця.
— Купе люкс у кожного, — жартує командир відділення Ігор. Високий спортивний хлопець займався на турніку, який облаштований у проході. — У нас тут змагання постійно, підтримуємо форму, а заодно і відволікаємось трішки, — продовжує він. Ігор досвідчений військовий, з перших днів воював у добробаті, потім за мобілізацією у одній із мотопіхотних бригад. Звільнився, одружився, працював. Але війна не відпускає хлопця. Він уже два роки як став десантником, пройшов навчання на курсах лідерства, командує відділенням. Брав участь у міжнародних навчаннях з британськими десантниками. — Ми не гірші за них, а за досвідом і мотивацією —точно кращі.
На стінках затишного бліндажа — звичні кожному військовому дитячі малюнки. Їх передають із ротації у ротацію, бережуть. Уже сотні разів переглядали і перечитували щирі дитячі побажання.
Командир взводу старший лейтенант Олександр.
— Нині тут відносно спокійно, але ми цьому не дуже радіємо, тиша — вона оманлива і розслабляє. Тому проводимо постійні тренування, відпрацювання різних бойових ситуацій у будь-який час доби — для нас це звична справа. Прикро, що час минає, ворог окупував наші території, а ми стоїмо на місці. Саме тому багато досвідчених військових і звільняються у запас. Вони, звісно ж, повернуться, коли буде потужна активація бойових дій, а ми поки що навчаємо молодих, і в тому теж є свій сенс, — підсумовує Олександр.
Прощаюсь з гостинними десантниками з відчуттям спокою та впевненості, що ці хлопці — досвідчені та не дуже — завдання виконають і у разі ворожого наступу стримають ворога.
Фото автора.
