На знімку: Олександр Куцевол «лікує» пам’ятник Невідомому солдату.
Невідомі зловмисники частково зірвали мідне покриття з одягу воїна, пошкодили руку, вінок та відкололи частину постаменту. Напевно, пошкодження могли б бути ще більші — аж до повного руйнування пам’ятника, але злочинці не встигли довести свою чорну справу до завершення. Отже, «вижив солдат», хоч уже не в бою з ворогом, а врятувався від рук невдячних нащадків.
Заяву про осквернення пам’ятника спрямували до правоохоронних органів. Оперативно встановили відеоспостереження належної якості за ним та освітлення за сприяння ФГ «Агролан». Але солдата потрібно було «лікувати».
Відновити пам’ятник попросили жителя села Деріївка Олександра Куцевола, скульпторські здібності якого в цій справі неабияк знадобились. Староста Павлиша Юрій Кушнір протягом кількох тижнів у неробочий час привозив майстра до монумента, і той частинами складав розтрощене.
«Не міг не погодитися допомогти, — каже О. Куцевол. — Адже відновити священне місце для мене справа честі». І Олександр розповів про те, що його рідний дід Андрій Стефанович Патерило пройшов грізними дорогами Другої світової війни. Брат діда — кавалер трьох орденів Червоної Зірки Петро Стефанович Патерило був учасником Параду Перемоги… Сестра діда Устя Стефанівна дійшла майже до Берліна і заповіла всі свої численні нагороди, в тому числі орден Великої Вітчизняної війни, на зберігання саме йому, Олександру. Ще один дід, батько вітчима, отримав на війні тяжке поранення, і хоч прожив до 96 років, але з перебитою ногою, яка не загоювалась. Ось так відгукнулося воєнне лихоліття лише для однієї родини.
Велика Перемога далась неймовірною самопожертвою, слізьми і кров’ю мільйонів. А нині чиясь рука піднялась на святе — на пам’ять про тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової, хто зробив останній подих на нашій землі, визволяючи її від фашистських окупантів, завдяки кому ми сьогодні живемо…
Відновити пам’ятник Олександр Куцевол, попри неймовірно насичений робочий графік, встиг до світлого Дня Перемоги. А на слова подяки від земляків лише скромно й водночас зворушено підсумував свою роботу: «Наш поранений солдат «повернувся з госпіталю». Дуже гірко, що отримав він ці «поранення» від своїх.
Павлишани впевнені, що поліція знайде вандалів, які посягнули на пам’ятник, бо ті мають отримати заслужене покарання. І не лише у формі людського осуду. На це вже, на жаль, нині мало хто зважає. Але… наруга, осквернення чи руйнування братських могил або пам’ятників Невідомому солдату, пам’ятників, споруджених у пам’ять про тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни караються обмеженням чи позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
Можливо, це зупинить деяких безсердечних нащадків загиблих визволителів.
Фото автора.
