Вітання — від міського голови Богдана Станіславського (друга ліворуч — Віра Манько).

Фото Яреми ПРОЦІВА.

У Коломийському Музеї писанкового розпису на Івано-Франківщині заграло новими барвами покутське мистецтво. Тут розгорнула виставку писанок із власної колекції Віра Манько — відома авторка низки видань про традиційний розпис яєць та знаних майстрів-писанкарів.

«Дослідниця народного мистецтва та й сама знаменита писанкарка Віра Манько презентувала альбомне видання «Покутські народні писанки», — розповідає директорка музею Оксана Ясінська. — В обрамленні традиційного вбрання та декоративно-ужиткових тканин Покуття з колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського Віра Манько представила майже п’ятсот покутських писанок. Усі вони ілюструють цей унікальний альбом, у якому загалом зібрано понад тисячу зразків писанок від майже сотні самобутніх майстрів із двадцятьох покутських осередків. Це й придбані дослідницею на щорічних передвеликодніх ярмарках і власноруч відтворені писанки за замальовками, світлинами та зразками різного часу — із приватних та музейних колекцій, зокрема й нашого Музею писанкового розпису».

На урочистому відкритті виставки щиро дякували Вірі Манько за потужну дослідницьку працю міський голова Коломийської тергромади Богдан Станіславський, гендиректорка Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського Ярослава Ткачук та численні гості. Це, зокрема, львівський письменник Олександр Масляник, майстриня та колекціонерка із Городенки Людмила Вонсуль, відомий писанкар Олег Кіращук, мисткиня-коломиянка Марія Ступар-Кіращук. Вітання лунали й від знаних писанкарок регіону, які стали відомими завдяки новому виданню «Покутські народні писанки».

Музей писанкового розпису.

Віра Манько — львів’янка. Після закінчення Поліграфічного інституту (нині — Академія друкарства) працювала на радіозаводі, де свій фах технолога застосовувала у виготовленні складних друкарських плат до військової техніки. Опісля працювала у видавництві «Генеза» та чверть століття — у видавництві «Свічадо».

«Ще на початку вісімдесятих років минулого століття ми із друзями створили у Львові самодіяльний театр, де грали вистави за творами Василя Стефаника, поставили «Марусю Чурай» за Ліною Костенко, — розповіла про себе Віра Манько. — Нам її дозволили зіграти лише двічі. А ще — «Собор» Олеся Гончара, «Вертеп» Валерія Шевчука. Проводили літературні вечори, в яких брав участь син В’ячеслава Чорновола Тарас (доки батько був у засланні). То був справді елітарний молодіжний театр, який виконував значну подвижницьку місію».

Театр існує й досі. Пані Віра вже не грає вистав, однак щонеділі зустрічається з колегами-театралами в церкві та на каві, разом святкують Різдво, Великдень. Велика подвижниця в дослідженні народного мистецтва, має однодумців не лише серед львів’ян. Приміром, давня дружба єднає майстриню із Музеєм писанкового розпису в Коломиї.

Віра Манько — авторка десятка видань. Тематика різноманітна. Крім популяризації писанкарства, зробила добірку про обряди Святвечора, Великдень, традиції закликання весни, медове печиво тощо.

До 30 травня виставку «Покутські народні писанки» із приватної збірки відомої дослідниці Віри Манько можна оглянути в Музеї писанкового розпису. А далі, з 4 червня до 11 липня, — у виставкових залах Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського (вул. Театральна, 25).

Івано-Франківська область.

Фото автора.