Перший та другий енергоблоки Хмельницької АЕС.
Втративши ядерну зброю, область все-таки зберегла свій «атомний» потенціал. Хмельницька АЕС стала одним із найпотужніших підприємств краю, хоча й змушена була пройти непростий шлях від звитяжних виробничих перемог до мораторію, а потім знову до відбудови.
Початково станція була розрахована на чотири енергоблоки. Перший стартував успішно. Майже на підході був запуск другого. Але у 1990 році Верховна Рада України оголосила мораторій на вже розпочате будівництво трьох енергоблоків. І це в той час, коли на другому блоці вже були змонтовані основні технологічні вузли і майже було набрано персонал.
Лише після непростих обговорень у суспільстві в 1993 році будівництво відновили. Але зроблено це було формально. Реальних коштів на добудову блока станція не отримувала ще майже десять наступних років. Лише з 2002-го роботи по-справжньому було відновлено. А 8 серпня 2004 року відбувся енергетичний пуск другого енергоблока
ХАЕС. Майже через рік після цього Державна приймальна комісія підписала акт про введення другого блока ХАЕС в промислову експлуатацію.
Відтоді два блоки станції постійно живлять енергосистему країни. Тож перебільшити важливість цього економічного об’єкта для життя регіону і держави неможливо.
Та тепер знову стоїть питання, яким буде майбутнє АЕС. Адже у грудні 2018-го закінчився тридцятирічний проектний термін експлуатації першого блока. Водночас третій та четвертий блоки так і не були добудовані. До припинення експлуатації першого блока економіка країни була неготова. Тому й було ухвалено рішення про продовження терміну його роботи ще щонайменше на десять років.
Але ще до цього, розуміючи важливість проблеми, у 2012 році Верховна Рада ухвалила закон про розміщення, проектування та будівництво третього і четвертого енергоблоків ХАЕС. Цікаво, що тоді фінансування 80 відсотків робіт передбачалося за рахунок кредиту РФ, а ще 20 — за рахунок надбавки на тариф електроенергії.
Та скористатися жодним із цих джерел фінансування не довелося. Економічні відносини з Росією обірвала війна. А кошти, зібрані з тарифів, котрі за цей час зросли у багато разів, так і не було спрямовано на будівництво.
Утім, на ХАЕС ніколи не втрачали надії на те, що старі будівельні майданчики колись оживуть. Схоже, цей час таки наближається.
У 2018 році урядовий комітет із питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності схвалив техніко-економічне обґрунтування добудови двох енергоблоків. Їх спільна електрична потужність становитиме 2200 МВт, а річне виробництво електроенергії — понад 16 мільярдів кіловат-годин електроенергії.
Через рік президентським указом Кабміну було доручено невідкладно внести на розгляд Верховної Ради законопроект про проектування та будівництво блоків.
А вже наприкінці минулого року на ХАЕС повідомили, що підготовчий етап з добудови енергоблоків завершено, на черзі — розгортання будівельних робіт. Уже створено штаб будівництва, отримано висновок про стан майбутнього будівельного майданчика. За попередніми висновками, стан залізобетонних конструкцій недобудованих блоків цілком відповідає проектним вимогам. Тож станція й атомники живуть у передчутті великого будівництва.
Що воно принесе? Насамперед — додаткові енергогенеруючі потужності. Нові робочі місця. Перспективу для розвитку міста атомників.
А ще — вихід на міжнародну енергетичну арену. Є сподівання, що зможе відновити роботу транскордонна лінія від ХАЕС до польської підстанції «Жешув» у рамках процесу інтеграції ОЕС України до континентальної енергомережі Європи.
Підготовлено до роботи лінії електропередачі, що йдуть на Європу, із польською стороною обговорюється подальше їх використання. При цьому будуть від’єднані міждержавні лінії в енергосистемі, що з’єднувала Україну, Росію та Білорусь. Як і будь-який розрив, цей непростий. Але є сподівання, що за ним з’являться нові зв’язки і буде збудовано нові енергетичні мости України з Європою. І проляжуть вони через Хмельниччину.
Фото з відкритих джерел.
