Прес-служба Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК) повідомила днями про відкриття провадження у справі за позовом щодо оскарження постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо плати за транспортування газу.
У повідомленні, зокрема, сказано: «Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі щодо оскарження постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 6 березня 2020 року № 580 «Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем».
Як зазначається, відповідно до постанови, від початку 2021 р. річна замовлена потужність споживача визначається виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об’єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, але не може бути меншою, зокрема, за 126 куб. м — для побутового споживача, який використовує газ для підігріву води та приготування їжі...».
***
Скоро півтора року мине з того часу, як на офіційному інтернет-порталі Президента України з’явилася електронна петиція з вимогою негайно скасувати ухвалену НКРЕКП «абонплату за транспортування газу». Нагадаємо, вона набрала тоді рекордну кількість — понад 35 тисяч голосів з 25 тисяч необхідних, за рекордно короткий термін.
«Можемо, коли хочемо! Справжній турборежим!», — раділи тоді споживачі.
Дата оприлюднення петиції: 20 січня 2020 року, дата відповіді 17 лютого. Навіть місяць не минув. Уявляєте, яку кількість голосів вона могла набрати, коли б збір підписів не припинився 17 лютого, а тривав, як належить, три місяці!
Документ тоді успішно перекочував із категорії «триває збір підписів...» у категорію «успішно підтримано» та ще й з приміткою «з відповіддю».
У відповіді, зокрема, було таке: «...Вартість послуги розподілу природного газу враховувалась при визначенні платежів за природний газ для побутових споживачів і до 01.01.2020, при цьому вартість цієї послуги залежала від обсягів споживання природного газу, тобто в опалювальний сезон споживачі за цю послугу сплачували значно більше, ніж влітку...».
Далі зазначалося, що «...зважаючи на численні скарги щодо порядку визначення, нарахування та сплати вартості послуг розподілу природного газу... Комісія має уважно розглянути це питання... забезпечити проведення аналізу чинного порядку визначення розміру та порядку плати за послуги розподілу... з точки зору можливостей зменшення фінансового навантаження на побутових споживачів та... внесення змін до... законодавства, спрямованих на розрахунок справедливого, обґрунтованого розміру плати за... послугу; спрощення порядку сплати; належний контроль за дотриманням... законодавства щодо порядку розрахунку вартості послуги... проведення роз’яснювальної роботи серед побутових споживачів...».
А що у відповідь зробила Комісія? У березні 2020 року вона прийняла постанову №580 «Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем».
У документі, зокрема, зазначається, що з 1 січня 2021 року річна замовлена потужність об’єкта (об’єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об’єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, але не може бути меншою за: 39 куб. м — для об’єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб. м — для об’єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб. м — для об’єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об’єкта споживача, що не є побутовим.
І якщо фраза «фактичний обсяг споживання природного газу цим об’єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року...» не може викликати заперечень у жодного сумлінного платника, то подальше «але не може бути меншою» просто обурює.
Чому споживання, а отже, і плата не може дорівнювати нулю, якщо газ не споживався? І чому навіть нічого не споживаючи, громадянин повинен платити за оте вигадане чиновниками «але не менше»?
Навіщо запроваджувати формулювання «замовлена потужність об’єкта», якщо лічильник показує скільки спожито, а отже, і транспортовано?!
Немає лічильника? Зобов’яжіть постачальників і транспортувальників забезпечити споживачів приладами обліку!
Та повернемося до повідомлення прес-служби Окружного адміністративного суду Києва: «... позивач вважає, що постановою порушуються його права, оскільки він використовує вдвічі менший обсяг природного газу, а повинен сплачувати за транспортування 126 куб. м в обов’язковому порядку...».
Ми теж так вважаємо і насамкінець додамо, що ОАСК ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 15 липня цього року.
