«Губін» — так дещо загадково зветься документальна стрічка, яку презентував у Вінниці її автор столичний журналіст Ігор Чайка. У фільмі йдеться про дядька-філософа з сільської глибинки на Вінниччині. Тому прем’єра й відбулася саме тут. Картину показали у рамках Мандрівного фестивалю Docudays UA.
Новий фільм Ігоря Чайки не такий, як його попередні проекти. То були журналістські розслідування, а це, за словами автора, «якісно інша робота, що дала можливість познайомитись із надзвичайно цікавою особистістю і познайомити з нею глядачів».
Чим зацікавив автора 60-річний чоловік з села Сокілець, що в Немирівському районі? Володимира Губіна, героя стрічки, її творець називає людиною вільною всередині, здатною трансформувати свою свободу і змінювати тим самим життя на краще. Вже це розширює межі сюжету, бо зачіпає за живе кожного, незалежно від місця проживання. «Коли є така людина, то навіть звичайне село стає незвичайним, бо до нього тоді придивляються звідусіль», — зазначає Ігор Чайка.
Володимир Губін сам спорудив дім неподалік від Південного Бугу. Але для нього важливіший інший об’єкт — руїни старого млина. Їх щодня бачить з вікон власної хати. Залишки будівлі досі цікаві всім, хто приходить сюди. Гостей не бракує. У селі є будинок відпочинку, крім того, туристи з різних міст сплавляються по річці. Старий млин, збудований графом Потоцьким ще в ХІХ столітті, є обов’язковим місцем відвідування для багатьох з них. Захоплюватися ним варто, бо це руїни шедевра архітектури. Навіть такі об’єкти архітектори робили майстерно, з душею. Десять літ Губін бореться за збереження пам’ятки. Весь цей час її намагаються прибрати до рук підприємці. Хочуть будувати на цьому місці розважальний комплекс. Щоб привернути увагу до старого млина, Губін ініціював проведення етно-рок-фестивалю «Млиноманія». Фестиваль прижився. Тепер щороку до нього в гості приїжджають митці звідусіль, і чоловік вже не сам у протистоянні з нуворишами.
— Якщо охарактеризувати нашого героя словами іншого філософа, Григорія Сковороди, то влучніших годі шукати: «По-світовому, він — найнікчемніший жебрак, а от по-Божому — найбільший багатій, — продовжує Ігор Чайка. — Попри всі негаразди буття Володимир Губін не втратив щирості світосприйняття, відвертої відкритості та вміння знаходити гармонію у всьому, що його оточує. Хіба може така людина не викликати поваги і захоплення?..
Сперечатися можна хіба що з приводу жанру стрічки. На екрані з’являються такі красоти навколишньої природи!.. Чого лиш варті камені-валуни на знаменитих Південнобузьких порогах! Обидва береги вкриті густою зеленню. Райська місцина. На цьому тлі звучить музика у виконанні учасників «Млиноманії». Несподівано кадри змінюються епізодами спроб рейдерського захоплення руїн млина. Це вже ледь не в жанрі бойовика. Втім, у кожній сцені глядач бачить реального героя — сільського борця за справедливість, місцевого філософа, який чомусь називає себе Алхіміком. Автори картини зуміли заглянути в душу героя, інколи навіть у потаємні її куточки. Вже тому, віриться, стрічка матиме багато вдячних глядачів.
Вінницька область.
