Це не тому, що раніше був дефіцит ягід. Просто вони дешевшають просто на очах.
Якщо за перші ранні полуниці продавці просили по півтори сотні гривень за кілограм, то червень стартував із 85—100 гривень. Така ціна трималась не дуже довго, через кожні кілька днів вона зменшувалася на п’ять—десять гривень. Аж поки не стала справді демократичною. З середини червня полуницю вже можна придбати й по 25 гривень за кіло. Є і вдвічі дорожча.
Полуничний сезон триває недовго, і що ближче до його завершення — то дешевший товар. Тож саме тепер усі поспішають поласувати солоденьким.
Про купівлю ягід відрами, як це було ще кілька років тому, зараз не йдеться. З одного боку, господині починають потроху забувати про давню традицію варити варення і джеми на зиму. Хтось вважає домашні заготовки несучасними, хтось переконаний, що такий надто солодкий продукт не корисний для здоров’я. А для багатьох консервація недоступна через високу вартість інгредієнтів.
Хоча в тих, хто все-таки має намір готувати варення, жевріє надія, що ягода стане ще трохи дешевшою, коли свій урожай запропонують місцеві селяни та дачники. Саме їхній товар зазвичай найдоступніший. Але нинішнього року він дещо припізнився.
Це через доволі прохолодні весну й початок літа. Спостережливі городники переконують, що сезон дозрівання, причому не тільки полуниць, запізнився приблизно на два тижні. Але, щойно прийшло тепло, почались інші проблеми — рясні дощі. Делікатна ягода їх не надто полюбляє і починає псуватися прямо на кущі.
Навіть час для їх збирання не просто підібрати в перервах між зливами. Ці труднощі одразу відбиваються на товарі, що представлений на ринку. Скажімо, вважай, місцева ягода із сіл колишнього Новоущицького району якраз коштує найдешевше. Але не через нижчі витрати на її доставку, а передусім тому, що поступається своїм зовнішнім виглядом полуницям, які коштують 35—45 гривень. Ті — чистенькі й сухенькі, а от місцеві — в болоті. Й тут нічого не вдієш — плантації ледь не кожного дня поливають дощі.
Що ж до привізного товару, то він радує виглядом. А от смаком і цінами — не завжди. Розчаровує тим, що не такий духмяний, солодкий і смачний, як «домашній».
Досвідчені покупці стверджують: то теплична ягода з-за кордону. А її виробники роблять ставку насамперед на транспортабельність і довший термін зберігання, а не на смакові якості.
Хоча ніде інформації про те, що пропонується імпортована продукція, не зустрінеш. Зате майже на кожному прилавку стоїть написана від руки табличка: «херсонська солодка». Чи насправді товар відповідає такій рекламі, сказати важко. Але, здається, це лише маркетинговий хід, бо, хоч як це дивно, покупець часто надає перевагу саме вітчизняній вітамінній продукції, вважаючи її смачнішою.
Сумніви виникають після того, як порівнюєш роздрібні ціни на полуниці на хмельницьких ринках і оптові в херсонських виробників. Вони виявилися практично однаковими. Самовивіз із поля (а це умова більшості продавців), доставка за понад півтисячі кілометрів, заробіток постачальників і зрештою базарних продавців — усе мало би «накрутити» подвійну ціну від тієї, що пропонують херсонські оптовики. Але чому вартості збігаються, сказати важко.
Хмельницьким аграріям поки що непросто конкурувати з різними зовнішніми постачальниками. Хоча останніми роками і спостерігається тенденція до розширення виробництва ягід, проте про значні обсяги говорити не доводиться. Загальна площа, відведена під вирощування ягід в області становить мало не чотириста гектарів. Причому майже дві третини з них — насадження чорної смородини. Фермерські малина, ожина, жимолость, лохина та аґрус займають від 5 до 27 га. А полуницю вирощують на 26 га.
Масштабний розвиток ягідного бізнесу стримує ціла низка причин. Якщо розпочинати з нуля, справа ця доволі затратна, бо на початковому етапі потрібні чималі кошти для закупівлі посадкового матеріалу. Та й коли за пару років плантації почнуть щедро родити, виникає інша проблема — збір урожаю. Українці з більшою охотою збирають польську полуницю, аніж місцеву. Вітчизняний фермер гарантувати таку ж високу платню своїм найманим працівникам не може.
У всі ці тонкощі виробничого процесу покупці на ринку не вдаються. Там кожен робить свій вибір. Когось влаштовують красиві «промислові» полуниці, а хтось шукає «простенькі» з грядки. Головне — встигнути, бо сезон цієї смакоти короткий.
Фото автора.
