Коли мама ще була жива, дружна сім’я Бурдейних почувалася найщасливішою.

Майже сім років діти без мами Тані, а чоловік без дружини. Багатодітна сім’я винаймає житло. Пропонуємо читачам долучитися до акції зі збору коштів на придбання для них власного помешкання.

«Але я ж чоловік...»

Ігорю Бурдейному 47 років. Його наймолодшому синові Марку — шість з половиною. Найстарший 18-літній Андрій — уже студент, закінчив перший курс Донецького національного університету імені Стуса. 11-річний Ян — школяр. Наталії — 16, вона навчається у коледжі, Надії і Терезі — 14 і 12 років. Вони разом з Яном відвідують Вінницьку школу № 6.

Проживає сім’я у мікрорайоні П’ятничани, батько орендує приватний будинок. Невеликий, але їм там зручно. Нині у дітей гарний час: всі вдома, канікули, не треба поспішати вранці на заняття. Найстарший Андрій знайшов невеликий підробіток. Заробляє на сім’ю тільки батько — працює на підприємстві «Вінницькі міські електричні системи».

«Держава допомагає, — каже пан Ігор. — Але якось дивно виходить: суми не однакові, на одну дитину більша, на інших виплати відрізняються зменшенням нарахувань. Крім того, такі виплати включають у загальний дохід, а це позначається на отриманні субсидій... Якби я був жінкою, то мав би звання «Мати-героїня», а для такої категорії держава передбачила певні пільги, але ж я чоловік, звання батька-героя нема, тому треба надіятися на самого себе, інколи друзі підтримують».

Він вразив своїм оптимізмом. За час розмови намагався не згадувати про складні ситуації. Хоча його, бувало, так припікало!..

Операція тривала шість годин

Невдовзі після того, як дружини не стало, операції потребувала донька Надійка. Робити її потрібно було у столичній клініці. Це вартувало грошей, яких у їхній сім’ї, зрозуміло, не було. Ігор знав, що просити кошти дуже непросто. Пройшов через це під час хвороби дружини. На лікування онкології збирали, як кажуть, зі світу по копійці. Заради дитини кожен із нас готовий на все. Найперше батько звернувся до двох відомих братів-депутатів, які проживають у їхньому мікрорайоні. Йому порадили ще декілька імен депутатів, які засідають у парламенті в Києві. Написав їм листи. Передав звернення декому з відомих підприємців у Вінниці.

Каже, жоден із них не тільки не допоміг, а й навіть не відповів на лист. Батько переживав тоді дуже складний час. Приходив додому, дивився на донечку і, як кажуть, серце кров’ю обливалося через те, що не може відправити її на операцію. Лікарі давали високий відсоток гарантії на одужання. На роботу приходив сумний. Його зажуру бачили колеги. Якось покликали на розмову.

«Хлопці запитали, як почувається Надійка, і, не дочекавшись відповіді, дістали пакет, у якому виявилася пачка грошей, — каже Ігор Бурдейний. — Їх саме вистачило на операцію».

Він постійно перебував у Києві в лікарні біля дитини. Коли Надійка стала почуватися краще, запитав у неї, чи не заперечуватиме, якщо тато на вихідні поїде у Вінницю провідати братів і сестер, подивиться, як там вони без них. Приїхав. Діти зраділи появі батька. Тереза так поспішала, що спіткнулася і впала. Падіння не минуло без наслідків — у дівчинки діагностували перелом руки.

Надійка народилася в дорозі

У кожного з шести діток Ігоря Бурдейного — своя цікава історія. Першу незвичну ситуацію батько згадує з тією ж Надійкою. Вона третьою з’явилася на світ у їхній сім’ї. Над її ім’ям не довелося довго думати-гадати.

«Того дня ми з дружиною їхали у Житомирську область, — згадує Ігор. — Таня перебувала при надії. До пологів залишалося ще достатньо часу. Тому ми спокійно вирушили на відпочинок».

Співрозмовник уточнив, що добиралися у благодійний оздоровчий табір «Надія», розташований у селі Зарічани на Житомирщині. Ігор перебував за кермом. Звернув увагу, що дружина раптом замовкла і стала до чогось дослухатися. «У мене можуть початися пологи», — сказала схвильованим голосом. Чоловік зупинив машину, обдумуючи, що йому далі робити.

Найперше зателефонував Олегу Самойлюку. Він теж багатодітний батько. Нині разом із дружиною Оксаною виховує 11 власних дітей. Тоді, у 2007-му, коли народилася Надійка, їх мали менше, але сім’я була вже багатодітна.

Олег мав знайомих лікарів. Зв’язався з ними телефоном. Ті радили добиратися до найближчої лікарні. Якщо пологи все-таки розпочнуться у дорозі, Ігорю дали декілька порад, як діяти у такій ситуації.

Найближча лікарня була у Житомирі. На щастя, вони встигли добратися до пологового відділення. Коли йому повідомили про народження дівчинки, усміхнувся і подумав: назвемо Надійкою. Дружина не заперечувала.

Навряд чи знайдеться така відважна

Думками про багатодітного батька і його родину поділився згаданий вище Олег Самойлюк. «В Ігоря дуже багато труднощів, а він попри все залишається оптимістом, — каже пан Олег. — Самотужки намагається вирішувати більшість проблемних питань. Якщо інколи щось просить, то це побути з дітьми. Наші діти теж дружать. Коли зберуться разом, його шестеро і наших 11, можете уявити, яка це компанія! У нас є можливість прийняти їх у своєму будинку».

Запитую в Олега, чи не планує його друг знайти для своєї «шестірні» маму. «Не знаю, чи знайдеться така відважна жінка, яка б погодилася піти за чоловіка, в якого шестеро дітей», — чую у відповідь.

Дітки у Бурдейного дуже самостійні, мають свої захоплення. Найстарший Андрій займається боксом і футболом. Наталія закінчила музичну школу. Опанувала гру на скрипці. Нині самотужки вчиться грати на гітарі. На запитання, чому обрала саме ці інструменти, Наталія відповідає, що колись бачила концерт і дуже сподобалася мелодія скрипки. Попросила батьків, і вони повели її у музичну школу. Під час одного з її виступів прийшли всі брати та сестри, подарували їй квіти. Було дуже приємно. Нині грати на гітарі хоче навчитися не тільки вона, а й батько. А ще Наталія займається легкою атлетикою, відвідує заняття у спорткомплексі «Колос». Надійка малює картини. Здобула друге місце в одному з конкурсів. Тереза відвідує заняття з танців у школі мистецтв...

Якось батько почув запитання, що різонуло його слух. «Тату, а в нас буде своя хата?». Він вибивається з сил, щоб заробити на елементарні потреби для дітей. На квартиру зібрати одному ніяк не вдасться. Тільки гуртом можна підтримати родину. У місті є благодійні фонди, які неодноразово виявляли свою активність. Зробімо разом гарну справу для гарних людей!

Номер картки ПриватБанку для благодійних переказів  на придбання житла родині Бурдейних: 4149 4993 4794 9586.

Вінниця.

Фото надано Ігорем Бурдейним.