Колись на Гуцульщині багатодітні сім’ї не були рідкістю. Та й нині таких багато. Приклад — Маківничуки з Верховини (на знімку вгорі). Пані Ганна має почесне звання «Мати-героїня», разом із чоловіком Іваном виростили шістьох дітей.

Ганна та Іван Маківничуки. 

До подружжя часто навідуються діти та внуки. Адже всі три доньки мешкають у Верховині. Найстарша Олена працює кухарем у Криворівнянській школі. Надія завідує Меморіальним музеєм Петра Шекерика-Доникового. Марія — заступниця голови селищної ради Верховинської тергромади. Сини Іван та Віталій (голова ФГ «Зґарда») — також у рідних краях.
Лише Андрій нині далеко. Кілька років жив і працював у США, але переїхав із сім’єю до Києва, розвиває там свій бізнес. Та й то має намір повернутися до Верховини.

«Сімейство велике, то ми для кращої комунікації створили свою групу у Вайбері. Ділимося чимось хорошим, спогадами. Як треба — просимо поради чи підтримки. Мама об’єднує нас усіх, дбає, щоб усе було якнайкраще, — пишається дочка Надія. — Ненька — велика трудівниця, дуже смачно готує. У своїй садибі «У Ганнусі» радо приймає нас усіх. Її вистачає й на туристів.

А фірмове пригощення — картопляна ковбаса. Кишки начиняє фаршем із тертої сирої картоплі з кукурудзяним борошном, приправленим шкварками. Опісля запікає в печі. Дуже ситна страва».

Чоловік Іван для пані Ганни — надійна опора. Він розділяє із дружиною сімейні клопоти. Для дітей — великий порадник, зокрема й для дочок. Ненька огортає турботою і теплом, а батько — оберіг та міцна стіна.

Ганна із дочками Марією та Надією й онуками Іллею та Арсеном.

Надя розповідає, що в домі завше був достаток, хоч і багато дітей. Мали різні іграшки. Ще яскравий спогад із дитинства: коли їй купили блакитну сукенку та червоні черевички, то, щоб маленьку красуню хтось не наврочив, мама причепила до одежі велику брошку. «Я тоді почувалася принцесою», — аж світиться Надія.

Тепер такою ж опікою діти прагнуть огорнути батьків. Особливо маму. Справжню героїню.

Під час візиту до дружного сімейства Маківничуків помітила на осонні цвіт кульбаби, що настоювався у скляній банці. Ґаздиня розповіла, що так готує «сонячний мед». Після вимочування у воді гіркота з квіток кульбаби зникає. Пані Ганна відтискає їх та додає цукор, скибку лимона, заливає окропом і так тримає на вогні кілька хвилин. Сироп виходить гарним на колір, ароматним і має цілющі властивості.

Подумалося, що і в подружньому житті так. Десь за роки трапляється якась гіркота. Але якщо пропустити її через сито терпіння, додати солодощів кохання, емоцій на смак — вийде цілющий трунок, який живить не лише чоловіка й дружину, а й усе велике сімейство.

Івано-Франківська область.

Фото надано Надією Маківничук.