Італія — Іспанія. 1:1 (пенальті — 4:2). Голи: К’єза, 60, Мората, 80. Післяматчеві пенальті забили: Белотті, Бонуччі, Бернардескі, Жоржиньйо — Морено, Алькантара. Не забили: Локателлі (воротар) — Ольмо (вище воріт), Мората (воротар).
Італія: Доннарумма, Ді Лоренцо, Бануччі, К’єлліні, Емерсон (Толой, 74), Барелла (Локателлі, 85), Жоржиньйо, Верратті (Пессіна, 74), К’єза (Бернарде, 107), Інсіньє (Белотті, 85), Іммобіле (Берарді, 61). Тренер — Роберто Манчіні.
Іспанія: Сімон, Аспілікуета (Льоренте, 85), Гарсія (Пау Торрес, 109), Ляпорт, Жорді Альба, Коке (Родрі, 70), Бускетс (Алькантара, 106), Педрі, Ферран Торрес (Мората, 62), Ольмо, Оярсабаль (Морено, 70). Тренер — Луїс Енріке.
Рефері — Фелікс Бриг (Німеччина).
Лондон (Велика Британія). «Вемблі». 57 811 глядачів. 15 градусів.
Збірній Італії вистачило сил, щоб пробитися до фіналу. Натомість чудовій іспанській команді не вдалося максимально скористатися кількома створеними нею гольовими моментами.
«Скуадра адзурра», котра не зуміла потрапити на чемпіонат світу 2018 року, робить помітний крок вперед, повертаючись до європейської футбольної еліти. Відмінна робота тренера Роберто Манчіні.
Щоправда, італійці вперше за 14 останніх матчів не зуміли дотиснути свого суперника в ігровий час. Однак це не завадило їм досягти мети.
Сценарій зустрічі був передбачуваний — іспанці більше володіли м’ячем, Італія сподівалася на контратаки. Але до перерви суперники результативними діями не відзначилися.
Тому головні події відбувалися в другій половині. Рахунок відкрили італійці. Інсіньє намагався вивести на побачення з воротарем Іммобіле. Але в підкаті м’яч вибив Ляпорт. Та К’єза другим темпом підібрав м’яч і поклав його в дальній кут.
А за десять хвилин до завершення основного часу оборона збірної Італії дала тріщину просто посередині, де Мората грою в стінку з Ольмо переграв суперників і вийшов один на один з Доннарумма — 1:1.
Екстратайми перевагу нікому не принесли. А в серії післяматчевих пенальті пощастило збірній Італії, у гравців якої нерви виявилися міцнішими.
Тренер збірної Італії Роберто Манчіні:
«Є зустрічі, в яких необхідно багато терпіння, але ми до фіналу потрапили заслужено. Знали, що буде важко. Збірна Іспанії одразу здивувала нас, вирішивши грати без нападника. Всі хочуть перемогти, але наша команда прагнула досягти чогось особливого, і вона це зробила. Цей склад — приголомшливий».
Отже, збірна Італії вчетверте в історії вийшла до фіналу Євро — більше (шість разів) це вдавалося зробити лише збірній Німеччини.
А єдиний успіх «Скуадри адзурри» на цьому турнірі припав на 1968 рік, коли чемпіонат відбувався в Італії. Перший фінальний матч проти Югославії в Римі завершився нічиєю (1:1). За регламентом передбачалося перегравання, яке італійці виграли (2:0) і здобули чемпіонський титул.
